Ця піраміда складається із п’яти основних категорій людських потреб:
1-й рівень: фізіологічні потреби (в їжі, воді, сні тощо);
2-й рівень: потреба в безпеці (стабільності, порядку, захисті, свободі від страху, тривоги і хаосу);
3-й рівень: соціальні потреби (потреба в любові і приналежності до сім’ї, кола друзів, референтної групи;
4-й рівень: потреба в пошані і визнанні (самоповазі, повазі інших, відчуття себе потрібним);
5-й рівень: пізнавальні потреби (жага знань, бажання гармонізувати життя, самореалізація).,br>
Важливо зауважити, що кожна з потреб не обов’язково має бути задоволена повністю — достатньо часткового насичення для переходу на вищий щабель.
Потреби людини представляють динамічну ієрархію, провідною серед яких є то одна, то інша, що залежить від реалізації одних та актуалізації інших потреб. Наприклад, коли дитина поїла і поспала, то у неї виникають потреби вищого порядку. Якщо дитина відчуває себе захищеною, і її не турбують страхи, у неї виникає потреба спілкування з однолітками або з людьми, чиї інтереси схожі з її інтересами. Задовольнивши цю потребу, дитина відчуває себе комфортно у групі, і потреба у безпеці задовольняється автоматично (захищатися не потрібно, все гаразд).
Приналежність до групи дає відчуття визнання і формує адекватну самооцінку, що у результаті приведе до пізнання і прийняття себе у цьому світі, тобто самореалізації дитини. Але буває й інший варіант розвитку подій. Задовольнивши свої фізіологічні потреби, дитина з цікавістю входить в групу, до якої хотіла б належати. Але несподіванка — група її не приймає!.. Дитина починає відчувати себе в небезпеці, у неї виникає страх залишитися самотньою. В цій ситуації досвідчений дорослий має підтримати дитину, при цьому не даючи негативних оцінок групі.
Скажіть дитині: «Не у всіх все виходить з першого разу. З тобою все добре!» Іноді варто спробувати іще раз організувати взаємодію. Коли дитина відчула підтримку дорослого, вона здобуває право на помилку та новий досвід адаптації до складних ситуацій. Проте часто ми, дорослі, захоплені ідеальним баченням розвитку подій, замість допомоги дивуємося нездатності дитини вирішувати прості, на наш погляд, проблеми. А дитина, емоційно переживаючи свою невдачу, в цей момент дуже чутлива до висловлювань дорослих і починає вірити, що вона дійсно не здібна вирішувати подібні питання. Наступного разу, потрапивши в подібну ситуацію, вона навіть не спробує свої сили. Тому успішність реалізації потенціалу дитини напряму залежить від емоційних оцінок дорослого під час перших спроб дитини.
Для старших дошкільників важливе значення має сформованість пізнавального інтересу та позитивна мотивація до навчання у школі. Варто пам’ятати: позитивні емоції покращують готовність сприймати інформацію. Якщо дитина має позитивний досвід у засвоєнні матеріалу, а емоції мають позитивний фон, то вона легко сприймає нову інформацію. В разі негативного досвіду актуальні потреби дитини будуть спрямовані в напрямі пошуку безпеки і впродовж всього заняття вона задовольнятиме свою потребу втечі від невдачі. За такої ситуації навряд чи дитина відповідатиме очікуванням вчителя у сприйнятті навчального матеріалу.
Згадаймо: людина не може відчувати потреби вищого рівня, доки потребує задоволення простіших потреб. А пізнавальні потреби, за класифікацією людських потреб, є потребами вищого порядку. Намагаючись зрозуміти дітей за допомогою описаної Абрахамом Маслоу системи потреб людини, можемо побачити, що хотіти смачно поїсти, мати хороший гаджет або стильний одяг не є чимось неправильним.
Водночас, перебільшене акцентування уваги на задоволенні фізіологічних потреб часто пов’язане з невдалою спробою дитини бути прийнятою такою, якою вона є насправді. І якщо Ваша дитина, окрім матеріальних речей, нічим не цікавиться, — це привід поміркувати: чи вистачає їй любові та поваги, чи задоволена у неї потреба у спілкуванні. Лише задовольнивши свою потребу в любові і повазі, дитина матиме бажання пізнавати світ, розуміти його закономірності, насолоджуватися музикою або живописом, реалізовувати свої здібності.
Лише за таких умов пізнання буде природною складовою життя дитини. Проте у піклуванні про реалізацію потреб дитини є певні застереження. Якщо ми, дорослі, зацікавлені в успішному розвитку свого малюка, пам’ятаймо про те, щоб наші благі наміри йому не зашкодили; щоб ми мотивувати його, а не маніпулювали ним. Адже мотивація — це здатність людини задовольняти свої потреби за допомогою внутрішніх механізмів і усвідомлюваних зовнішніх стимулреакцій, а ось маніпуляція — це вплив на людину з метою змінити її сприйняття або поведінку за допомогою прихованої тактики.
Перш ніж розпочати розмову з дитиною про її бажання, давайте усвідомимо: у цьому світі все підкорюється певним закономірностям. І якщо Ваша дитина не бажає чогось робити, це сигнал про те, що ці закономірності зараз не працюють. Можливо, ваше дитя змінилося, підросло і разом з ним змінились завдання, яке потрібно вирішувати.
Тому, образно кажучи, спочатку перегляньте і познайомтесь з умовами задачі, зрозумійте, що Ви шукаєте і знайдіть відповідні рішення. Про правильність рішення можна дізнатись, побачивши цікавість в очах дитини, яка вірить у свої сили і знає, що її завжди підтримають в її бажаннях. І якщо відповідь правильна, то питання, чому дитина не бажає, перестане бути актуальним.
