Дивний слоник
У слона великі бивні,
Слоник каже: - „Дуже дивно?”
Я в водичку зазираю,
Бивнів дивних я не маю.
Може зовсім я не слоник,
Може зебра, а чи коник?...
Мабуть я гіпопотам,
Вже не знаю хто я й сам?
Лісові сни
Думає ліс, сопе, дрімає:
Он там десь білка засинає,
Сова спросоння щось бурмоче,
Бо прокидатися не хоче.
Джмелик заснув у лоні квітки,
В ліжечках сплять маленькі дітки.
У світі казки
Спустилась на землю ніч темноока,
Засвітила у небі яскраві вогні,
А на дворі мороз розгулявсь срібно-щокий,
В хаті казочку мама читає мені.
Коні білі, мов сніг із срібними гривами,
Понесуть мене вдаль, де палає вогонь,
Там дванадцять братів дзвінко-мовними співами,
Сиплять срібло іскристе із мужніх долонь.
Про все розкажуть нам книжки.
Про все розкажуть нам книжки,
Для нас вони, як подружки,
З ними цікаво спілкуватись
І дивний світ розпізнавати.
У світі є чимало див:
Є диво квіти, диво-птахи,
Диво-дерева, диво-комахи,
Тварини, риби в морському лоні,
Весь дивний світ в наших долонях.
