Місто у жалобі. Рівне схилило голови у пошані до трьох загиблих Героїв. На Майдані Незалежності попрощалися із Максимом Мельником, Василем Мудриком та Сергієм Федорчуком. Троє Героїв поклали своє життя на різних напрямках. Харківському, Запорізькому та Донеччині. Більше про наших земляків — далі.

Рівне у скорботі. На головному майдані прощаються із трьома мужніми захисниками — Максимом Мельником, Василем Мудриком та Сергієм Федорчуком.

Василь Мудрик рівнянин. Навчався у школі №9, згодом здобув фах столяра. Додаткову освіту здобував заочно у НУВГП. Згодом працював у будівельній сфері за спеціальністю. У 2015 році добровільно пішов на фронт, ставши на захист України в зоні проведення АТО. З невеликою перервою у 2021 році він знову повернувся до війська у 2022-му – вже під час повномасштабного вторгнення.

Був не лише військовим, а й талановитим артистом – понад 15 років танцював у заслуженому самодіяльному ансамблі танцю України "Полісянка".

На жаль, 21 квітня 48-річний молодший сержант Мудрик Василь помер у лікарні міста Київ від поранень отриманих внаслідок скиду вибухового пристрою у Запорізькій області. У нього не було власної родини – ні дружини, ні дітей. Все життя присвятив роботі, захисту країни та мистецтву. У нього залишилися мама та молодший брат.

Максим Мельник навчався у 12-й школі міста Рівне, а після дев’ятого класу вступив до Рівненського професійно-технічного училища №10. Працював у Рівненському академічному обласному театрі ляльок на посаді машиніста-декоратора сцени. До лав Збройних сил України Максима мобілізували 19 жовтня 2024 року.

7 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині зник безвісти. На жаль, 20 квітня, під час евакуації тіл загиблих героїв підтвердився факт загибелі 41-річного солдата Максима Мельника. У Героя залишилися мама, дружина, донька, сестра та племінниця.

Сергій Федорчук родом з Києва. Закінчив Рівненський інститут слов’янознавства здобувши фах товарознавця-експерта. Згодом отримав ще одну освіту в Києві. Його професійний шлях у державній службі розпочався 2004 року. За 20 років сумлінної праці став заступником начальника управління організаційної роботи Головного управління ДПС у місті Києві. З початку повномасштабного вторгнення він добровільно став до лав ЗСУ.

На жаль, 44-річний старший солдат загинув 26 вересня 2024 року на Донеччині, під час виконання бойового завдання. Повернути тіло для достои?ного поховання вдалося лише зараз. У Героя залишилися дружина Олена та двоє 16-річних доньок.