
Третій день Великодня. 1944 рік. Кілька тисяч бійців УПА з трофейною зброєю, а з іншого боку війська НКВС з десятками тисяч солдатів, бронетехнікою, кавалерією та танками. Ця кривава битва відбулася на кордоні Рівненської та Тернопільської областей в урочищі Гурби.
У Василя Нечипорука дід воював у лавах УПА. Саме в урочищі Гурби той загинув. Василь розповідає, завдяки болотистій місцевості багатьом у тій битві вдалося врятуватися.
Відтоді в урочище щороку приходили вшанувати пам'ять бійців УПА. У радянські часи це робити було заборонено, але українці завжди знаходили вихід віддати шану полеглим захисникам.
У 2005 році тут заснували монастир. І традиційно на третій день Великодня сюди з'їжджаються українці, аби вшанувати пам'ять тих, хто десятиліття тому загинув у боротьбі проти ворога.
Василь Федорчук разом зі своїм онуком Приступою щороку відвідують Гурби та інші історичні місця. Таким чином з покоління в покоління передає традиції нашого народу і виковує в юнаку патріотичний дух.
Гурбівська битва — це не просто подія, це символ сили та незламності українського народу.
Подвиг тих, хто воював у лавах УПА, продовжують військовослужбовці ЗСУ. Як і майже століття тому, так і зараз український народ борються за свою свободу. Змінюються покоління захисників, але ворог залишається тим же.
Нагадаємо, за різними оцінками в битві під Гурбами загинуло декілька тисяч українських бійців. А зі сторони НКВС втрати сягнули 2 тисяч солдатів та 5 танків було підбито.