
Про це повідомили у пресслужбі Рівненської ОДА.
Андрій Нестеренко народився та проживав у селищі Клесів. Із початком повномасштабного вторгнення чоловік став на захист Батьківщини та боронив Схід України. Воїн загинув у бою 28 жовтня 2023 року на Покровському напрямку. Понад рік захисника вважали зниклим безвісти. Та, на жаль, доброї звістки рідні так і не дочекалися. У воїна залишилися мати, брат і син.
Андрій Сенюк народився 10 грудня 1987 року в селі Моквин. Навчався в місцевій загальноосвітній гімназії, а згодом - у технічному коледжі НУВГП, де здобув фах столяра будівельного, верстатника. До повномасштабного вторгнення чоловік працював столярем на Моквинській паперовій фабриці. Із 2015 до 2019 воїн був учасником бойових дій в АТО/ООС. У вересні 2022 року Андрій знову став на захист кордонів держави у складі кулеметного взводу єгерського батальйону. 30 квітня 2024 року військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Поховали захисника на місцевому кладовищі в селі Моквин.
Юрій Мельничук народився 11 травня 1982 року в селі Нова Українка. Навчався в Котівському ліцеї. Професію тракториста здобув в одному з навчальних закладів Рівного. Пізніше працював різноробочим. 25 вересня 2023 року чоловік вступив на військову службу до лав Збройних сил України. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді стрільцем-помічником гранатометника аеромобільного батальйону. 4 квітня 2024 року військовослужбовець загинув у бою на Донецькому напрямку. Поховали захисника на місцевому кладовищі.
Віктор Рябий народився 1 червня 1977 року, проживав у селі Ільпибоки Демидівської громади. У війську воїн служив старшим стрільцем-оператором. Із жовтня 2024 року Віктор перебував у статусі зниклого безвісти. У рідних і близьких захисника до останнього жевріла надія на щасливий фінал, проте сподівання не виправдалися. Стало відомо, що свій останній бій Віктор Рябий прийняв 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Невське на Луганщині.