"Не часто бачимось з братом. Але постійно підтримуємо один одного": історія двох братів-військових із Рівного

11.03.25

До повномасштабного нападу росії на Україну життя Миколи Юрійовича було відносно спокійне. У свій час чоловік служив у лавах ЗСУ, уклавши після строкової служби контракт на 8 років. Далі було кілька спроб змінити рід занять. Понад двадцять років 45 річний Микола жив та працював у столиці. Має сім’ю. Батько двох дітей.

Коли рідна країна розривалась від сирен, котрі сповіщали про напад окупантів, то доброволець без вагань попрямував у ТЦК та СП, щоб стати на захист держави.

"Народився я в Рівному. Там минало дитинство і юність. Так склалось життя, що після призову в ЗСУ я залишився у Києві, який протягом усіх років став мені рідним містом. Там у мене чимало друзів та близьких. Також там залишились спогади про одні з найкращих років життя… 24 лютого окупанти поділили життя українців на «до» та «після». У перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну я взяв найцінніше – сім’ю і повіз їх до батьків, на захід України. А сам же не став чекати особливих запрошень, а 25 лютого пішов у військкомат", - пригадує Микола Юрійович.

У ТЦК та СП був такий ажіотаж, що не було й «де голці впасти». Микола подав відповідні документи, уточнив свої дані і його разом із друзями-однодумцями відправили додому.

"Людей так було багато, що прийшлось згодом в ТЦК ще раз про себе нагадати. Лише за третім разом у середині березня мене мобілізували. Я прийшов з особистими речами й цього ж дня був направлений на проходження служби у 23 інженерно-позиційний полк Командування Сил підтримки Збройних Сил України", - розповідає майстер-сержант Микола, якого призначили на посаду – сержант з матеріального забезпечення в одному із підрозділів полку.

І з новою для себе посадою військовослужбовець отримав багато обов’язків, завдань та відповідальності. У полку служить й рідний брат Миколи – Олександр. Чоловіки не часто мають змогу бачитись. Ротації та виконання завдань на різних напрямках майже не поєднуються.

"Не часто бачимось з братом. Але постійно підтримуємо один одного", - каже захисник і згадує про перші ротації. Це була ротація на Покровському напрямку. Ми виїжджали на позиції, де копали окопи та з’єднували ходи сполучення для однієї із військових частин. Будували фортифікації…Знаєте, окупанти планували за три дні «взяти Київ», але вони не врахували силу нашого народу, відвагу та любов українців до рідної держави. Минає третій рік нашого великого спротиву. Не знаю, скільки ще часу потрібно для того, щоб настала Перемога, але те, що вона буде – сумнівів немає. Наш народ не здолати нікому, як би нам важко не було, - впевнено говорить захисник.

За мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові, а також за зразкове виконання військового обов'язку та високий професіоналізм, проявлені в умовах збройної агресії російської федерації проти України майстер-сержант Микола нагороджений відзнакою 23 інженерно-позиційного полку – «Надійний захист у бою».