Лікар-анестезіолог Костопільської лікарні Ігор Артюх у 2014 році пішов служити добровольцем. Відпустки проводив на сході у «Госпітальєрах», пройшов навчання на бойового медика в іноземних інструкторів. Деякий час служив у територіальній обороні, і хоча мав проблеми зі здоров’ям, повернувся на службу з перших годин повномасштабного вторгнення.

Історію захисника розповіли на сторінці Костопільської міської ради.

Навесні 2014-го Ігор Артюх написав заяву у військкомат, йому сказали чекати, тоді саме почали формувати підрозділи територіальної оборони. Тим часом лікар познайомився з костопільським активістом Михайлом Степчуком, сказав, що є медиком і може стати у пригоді. Невдовзі одержав пропозицію їхати на схід. Про амуніцію подбав Михайло Степчук, тож Ігор Артюх написав у лікарнях, де працював, заяви на відпустку і влітку 2014-го вирушив на Донеччину.

Уляна Супрун, на той час директорка гуманітарних ініціатив Світового конгресу українців, приїздила на Донеччину з групою іноземних інструкторів для навчання військової медицини. На бойових медиків навчали за дуже прискореною програмою – за три дні, плюс волонтери привезли індивідуальні аптечки натовського зразка. Їх видали штурмовикам.

«Саме тоді, у липні 2014-го, 18-річна рівнянка Яна Зінкевич заснувала медичний батальйон «Госпітальєри», названий на честь середньовічного ордену госпітальєрів, і я до нього приєднався. Стабілізаційних пунктів тоді ще не було, поранених везли на блокпости, щоб ми працювали хоч під якимось прикриттям. Коли звільняли село Піски, тоді у мене були перші поранені і перший досвід бойового медика. Я як анестезіолог брав на себе тяжчих. Крові і страждань на своїй роботі я бачив багато. Але на війні поранення бувають страшні. І коли тобі привозять одразу десятьох, ти мусиш швидко розподіляти, кому найперше надавати допомогу і куди його далі везти. Бувало, коли танк виходив з бою, ми використовували його для евакуації. Закидали на нього поранених, вони мусили триматися між собою - і чимшвидше рушали. Іноді доводилося зупиняти кровотечу просто в машині, при транспортуванні пораненого», - пригадує лікар.

Після закінчення відпустки наш лікар мусив повернутися до основної роботи у Рівненському перинатальному центрі та в Костопільській лікарні. Ще два тижні відпустки за власний рахунок взяв наприкінці 2014 року, коли наші закріпилися в Пісках. Тоді був сильний мороз, і наш доброволець сильно застудився.

У 2018 році Ігор Артюх підписав контракт з ТРО, а у вересні 2021-го його звільнили за станом здоров’я, був координатором «Госпітальєрів» у Рівненській області.

24 лютого 2022 року, незважаючи на те, що був комісований та знятий з обліку, за першим телефонним дзвінком комбата лікар прибув на місце збору батальйону. ВЛК пройшов за 5 хвилин, сказав, що здоровий і добре почувається. Перед тим домовився з колегами у медзакладах у Рівному та в Костополі, щоб підмінили, бо йде на війну. Заїхав до доньки, попрощався з онуками і вирушив на базу тероборони.

«Хто хотів їхати, діставалися, як могли. «Госпітальєри» поїхали хто на Київ, хто на схід. Я залишився тут, лікарем медслужби у ТРО під білоруським кордоном. Працював разом з завідувачем терапевтичним відділенням Костопільської лікарні Андрієм Лукашевичем. З іноземними інструкторами знову вдосконалювали навички надання допомоги за методиками НАТО. У 2023 році наш батальйон перекинули на схід, під Торецьк. Наш екіпаж привозив поранених у госпіталь й одразу повертався. На кожного пораненого бійця медик заповнює форму 100 і має надати звіт про тяжкість стану, що діагностували, куди його відвезли, яку допомогу надано. Це потрібно для звіту батальйону для вищого командування. Він має бути точним, бо інформацію отримували не завжди коректну. Тільки-но ми взнавали, що везуть поранених з нашого батальйону - я йшов у шпитиаль за інформацією. Іноді пораненого дуже швидко переміщають з одного закладу до іншого. Якщо він був непритомний і без телефону, медик шукає його по медзакладах», - розповів Ігор Артюх.

З особливим теплом Ігор Артюх пригадує роботу в «Госпітальєрах» з землячкою Яною Зінкевич, де все було поставлено на високому рівні. Лише цей медичний батальйон має реанімаційний автобус дальньої евакуації зі стабпунктів до лікарень, оснащений, як хороше реанімаційне відділення, може перевозити одночасно шістьох важкопоранених. Перший такий автобус розбився у ДТП улітку 2022-го. У цій аварії за три дні до ротації загинула госпітальєрка Наталія Фраушер з позивним «Австрійка». У пам’ять про неї волонтери привезли з Австрії ще один автобус, заново обладнали для евакуації поранених і назвали його «Австрійка». Щоб працювати на цьому реанімобілі, потрібно було заново пройти навчання, скласти екзамени та пройти фізичну підготовку на витривалість.

У вересні 2023 року нашому бойовому медику виповнилося 60 років. Того ж дня Ігорю Артюху подякували за службу, посаду прийняв Андрій Лукашевич. Його батальйон побував на різних напрямках фронту.

Ігор Артюх продовжує працювати лікарем-анестезіологом в Костопільській лікарні та у Рівненському перинатальному центрі. Іноді зустрічається з побратимами, які демобілізувалися, разом переглядають фото і пригадують свою війну.