У світі День закоханих асоціюється з червоними серцями, квітами та подарунками. Проте через війну для багатьох українців це свято почало набирати глибшого змісту. Марина Шумарова - волонтерка, яка поділилася з нами своєю історією кохання. Ця історія не лише про романтичні почуття, це оповідь про силу та відданість. Про любов, яка витримує випробування, та вміння цінувати кожен момент, навіть у найважчі часи.

Ви почали волонтерити після початку повномасштабного вторгнення. Чим ви займалися до цього?

До початку повномасштабної війни я працювала приватною вчителькою-логопедом. Проте розуміла, що хочу вивчати щось нове для себе. Вирішила працювати й паралельно здобувати другу вищу освіту. Обрала спеціальність “Менеджмент соціокультурної діяльності”, адже мене завжди цікавила робота в івент-індустрії. Також я дуже багато подорожувала. Побувала майже в усіх областях України. Була в Польщі, Чехії, Італії, Німеччині, Франції, Монако, Іспанії, Люксембурзі.

 

Що спонукало вас почати волонтерити?

На той час я вчилася на магістратурі. Все розпочалося із дзвінка мого викладача, який звернувся на прохання військової кухні за допомогу в чищенні та нарізанні овочів. Я розуміла, що об’єми дуже великі й написала пост до соціальних мереж. Мені почали писати люди, що хотіли допомагати. Ми розробили графік. Так працювали орієнтовно два місяці, поки не було налаштовано все як потрібно. А потім у березні мій коханий чоловік теж пішов у військкомат і став на захист нашої країни. Запитів було дуже багато, але найважче було виконати прохання сплести декілька маскувальних кікімор. Адже на той момент цим майже ніхто не займався. Тому довелося самостійно спробувати зробити кікімору. Основним завданням було знайти викройки, зрозуміти технологію і закупити матеріали для цих маскувальних костюмів. На сьогодні вже сплетено й передано 333 кікімори для захисників на різні бойові напрямки. Завдяки підтримці небайдужих людей, які нас зрозуміли й долучилися, все вдалося. Наразі ми продовжуємо працювати з вірою у перемогу України.

Що ви робите в межах волонтерської діяльності?

Розпочалося все зі збору на виготовлення броні для одного із підрозділів. Далі почалися збори на плетіння маскувальних сіток та кікімор. На них була величезна потреба і запит від військових. На цей момент я відкрила збір на антидронову рушницю. За цей час мною ініційовані й проведені заходи, на яких зібрано кошти для покупки й передачі нашим захисникам пристрою “EcoFlow”, зарядної електростанції, генератора, мотора, акумулятора та різноманітних запчастин до автомобіля, включаючи зимові та літні шини. Також збирала на рації, антени, ліхтарики, різні тактичні пристрої, наприклад, біноклі, навушники, каски тощо. Закривати збори дуже допомагають моя родина, друзі та знайомі. Приємно, що долучаються до різних ініціатив і друзі із соцмереж, з якими навіть ніколи не бачилися особисто, а лише спілкувалися у Фейсбуці або Інстаграмі.

Як ви познайомилися з вашим хлопцем?

Вперше я зустріла свого хлопця, коли прийшла кататися верхи на конях. Він на той час був інструктором з верхової їзди. Ось так і познайомилися. Це було дуже романтично. З того часу ми проводили більше часу разом. Адже почали організовувати романтичні прогулянки верхи на конях для закоханих пар. Це були спільні пригоди на свіжому повітрі, які не тільки зміцнювали наші стосунки, а й створювали безцінні спогади, які ми завжди будемо пам’ятати та згадувати з теплом. Кохання насправді може знайти вас у будь-який момент і у будь-якому місці. І я вдячна за кожен момент, який я мала можливість поділити зі своїм коханим.

Що повномасштабне вторгнення змінило у ваших стосунках?

Наші стосунки стали ще міцнішими, і кожен момент разом викликає в нас особливі почуття. Після кожного, навіть найменшого моменту щастя хочеться мріяти. Стало набагато важче створювати будь-які плани на майбутнє. Насправді зараз в голові основна думка про перемогу України і повернення всіх захисників до своїх родин. Хочеться мріяти про день, коли війна закінчиться, коли ми зможемо повернутися до нормального життя, до наших сімей, і коли кожен українець зможе насолоджуватися миром і спокоєм. А після війни вже будемо насолоджуватися кожним днем, подарованим долею.

Як ви зараз підтримуєте зв'язок зі своїм хлопцем?

Протягом місяців ми не бачимося. Загалом дуже рідко маємо короткі можливості зустрітися. А в крайній місяць навіть можливість спілкуватися телефоном стала розкішшю. Це все - теж випробування. Але ми намагаємося зберігати надії на краще майбутнє навіть у найважчі часи. Нам потрібно цінувати кожне повідомлення, кожен короткий дзвінок.



Який вплив мала війна на ваше розуміння любові?

Я зрозуміла, що потрібно цінувати кожен момент життя. Кожну хвилиночку, яку ми проводимо разом або віддалено, проживати з почуттям любові. І це не лише слова, а насправді те, що варто втілювати щодня. Треба помічати прекрасний світ навколо себе, зосереджуватися на всьому доброму і світлому. Навіть у важкі часи потрібно намагатися знаходити радість в житті.

Як Ви святкуєте День святого Валентина?

Цього року для мене День усіх закоханих - це не лише романтичні вечері чи подарунки. Це насамперед можливість зробити щось корисне та водночас приємне для свого коханого. Тому я планую продовжувати активну діяльність зі збору коштів на антидронову рушницю. Для нього це буде найкращим виявом моїх почуттів.

Зараз є дуже багато деморалізаційних факторів. Що допомагає вам триматися ''на плаву''?

Я намагаюся наповнити своє життя різними заняттями. Я малюю і викладаю арттерапію дітям та дорослим. Окрім того, я багато ходжу пішки, займаюся йогою та фітнесом. Усі ці справи допомагають мені підтримувати ментальне та фізичне здоров’я. Крім того, я постійно знаходжусь у процесі самовдосконалення, проходжу підвищення кваліфікації на різноманітних курсах. Всі ці заняття відволікають мене від поганих думок і спрямовують їх у правильне русло. 

Які зміни в суспільстві ви спостерігаєте, як волонтер?

Дуже радує те, що в наш час стає все більше свідомих громадян, які не лише висловлюють свою підтримку, але й активно вкладаються в спільне добре діло. Як матеріально, так і фізично. Ці спільні зусилля наближають нас до наших цілей і, головне, перемоги.