37-річний житель Рівненщини Юрій Бернацький мобілізувався двічі.

Про це повідомляють у пресслужбі Рівненського обласного ТЦК та СП.

Тепер молодший сержант є інструктором однієї з навчальних рот окремого навчального батальйону одного з навчальних центрів Сухопутних військ ЗСУ.

Сам чоловік - із Дубенського району. Він двічі добровільно двічі поповнював лави ЗСУ.

Спочатку це було навесні 2014 року, коли дізнався про підступне знищення проросійськими сепаратистами українських військовослужбовців із 51 ОМБр неподалік міста Волноваха, що на Донеччині. Попри різні бюрократичні перепони (строкову в армії він не служив), йому вдалося потрапити до складу окремого батальйону «Горинь», у складі якого він виконував бойові завдання на Донеччині. У 2015 році воїн демобілізувався і повернувся до мирного життя: працював водієм на одному з підприємств з переробки сільгосппродукції.

24 лютого 2022 року Юрій якраз приїхав до рідного села із Чехії. Саме в цей день помер батько, і він вирішив віддати останню шану.

Після новини про повномасштабне вторгнення чоловік зібрав необхідні речі та самостійно прибув до Другого відділу Дубенського районного ТЦК та СП у Радивилові. Спочатку планував служити у складі 14 Окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, але виявилося, що там вакантні посади відсутні! Тож згодом поповнив лави окремого батальйону «Опфор», в якому потому молодший сержант БЬОРН спочатку брав участь у обороні міста Київ, а потім воювали на Бахмутському напрямку.

«Заходили в місто, – згадує боєць, – на кілька діб, а «застрягали» там надовго»…

А потім у лютому 2023 року зазнав травмування, і почався тривалий період лікування та реабілітації. Повністю чолвік не вилікувався навіть досі, але продовжує служити. Юрій дивується, чому в «тилу» подекуди процвітає хабарництво та нажива на людських слабкостях: тільки прибув у відпустку, як «добрі люди» одразу запропонували за кругленьку суму «порішати» з інвалідністю ІІ групи у МСЕК. Сказали, що якби був здоровий, то довелося би заплатити вдвічі більше.

Бьорн нині, як інструктор-викладач однієї з навчальних рот, за відведений термін готує щойно мобілізованих людей до суворих реалій війни.

«Хто хоче навчитися, хто розуміє, куди потім піде, той обов’язково навчиться. Ну, а хто з тих чи інших причин долає якийсь внутрішній опір, той імітує бойову підготовку, а потім розплачується за це сам та ще й підводить інших хлопців. Тому треба навчатися. Всі можливості для цього є!», – говорить наш Герой.

І хоча в його підрозділі, в основному, добровольців небагато, молодший сержант переконаний: тут є всі умови та можливості якісно пройти базову загальновійськову підготовку.

Також там обладнані необхідні умови: бліндажі та намети для особового складу обладнані належним чином, тепло і сухо, працює баня.

"Бьорн переконаний, що окрім якісного проведення БЗВП, дуже важливо працювати над підвищенням особистої мотивації майбутніх бійців. Гроші для них - не головне. Найбільше переймаються, що відбувається вдома… Тому підтримка рідних та близьких – дуже важлива!", - йдеться у повідомленні.

У Юрія на малій Батьківщині залишилися мама та брат. Оскільки розлучився, то дітей ще «не нажив». Але обіцяє обов’язково влаштувати особисте життя, вже після Перемоги.