У шкільній їдальні Тетяна Кристинська працює другий місяць. Торік жінка отримала інвалідність: ноги почали підводити. Півроку просиділа удома, ще пів — у Центрі зайнятості їй шукали роботу. Усе життя вона працювала кухарем, стояча важка робота, каже, позначилася на здоров'ї. Лікар у приписі порекомендував працювати, але не важко. Жінка одна із сімдесяти двох колишніх безробітних із інвалідністю, яким Сарненський районний центр зайнятості знайшов роботу. Це половина з усіх "особливих" непрацюючих, які цьогоріч були на його обліку. Незайнятих з інвалідністю працевлаштували навіть на виробництва. На сарненському заводі металевих виробів двадцять три працівника з особливими потребами. Щоправда, працюють вони не за станками.
У теплі й не на ногах. Така робота — мрія. Насправді, один із двадцяти працівників повинен бути із інвалідністю — такі правила диктує держава, кажуть у центрі зайнятості. Можна не тільки уникнути штрафів, а й зекономити на єдиному внеску за кожного працівника з інвалідністю, зізнається кадровик.
У Сарненському, а ще Дубенському та Корецькому районах із березня Центр зайнятості проводив експеримент: впроваджував модель надання послуг людям з особливими потребами. В результаті половину безробітних з інвалідністю працевлаштували. Тетяна Кристинська задоволена, що їй знайшли роботу за фахом.
