Він народився у Здолбунові, зростав разом з сестрою у дружній родині. Закінчивши одинадцятирічку у Здолбунівській школі № 4, вступив до Квасилівського професійного ліцею. Згодом – строкова служба у ЗСУ, навчання у виші. Після його завершення працював в обласному управлінні Державної автомобільної інспекції. А в 2014-му став на захист держави від окупанта. Був нагороджений медалями «Незалежність України» ІІІ ступеня та «За оборону рідної держави».

Після повномасштабного вторгнення Олександр знову пішов воювати. Разом з побратимами завжди робили свою справу на совість. А 22 грудня, у своєму останньому бою, прийняв на себе вибухову хвилю від розриву снаряда, врятувавши від смерті бойових товаришів.

Йому було 37. Без сина залишилися батьки, без брата – сестра, без батька – син Юрко.

Під час прощання рідним Олександра Колесника вручили «Пам’ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах Збройних сил України» від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, а також «Грамоту пошани та скорботи» від командувача Сил Спеціальних операцій ЗСУ Віктора Хоменка. Про хоробрість Олександра говорили і його побратими, дякуючи батькам за сина…

Світла пам'ять та вічна шана нашому землякові! Ніколи не забуваймо про ціну перемоги та тих, хто її наближає! - зазначили  в Здолбунівській міській раді.

Читайте також: На Луганщині, 25 грудня, загинув військовий з Костополя