Майстриня Тетяна із селища Степань, що на Сарненщині, осучаснює старовинну вишивку на козетинах.

«Козетини - це такі старовинні жилети, які одягали поверх вишиванки. Вони були дуже дорогі. Кравці, які вміли їх шити та оздоблювати, продавали або давали в оренду. Переважно їх можна було побачити на молодих дівчатах, яких хотіли видати заміж, або вже наречених під час весілля», - розповідає Тетяна, керівниця гуртків Степанського палацу дітей та молоді.

Найперші козетини оздоблювалися вишивкою, виконаною у техніці гладі. Згодом почали вишивати й бісером.

Пані Тетяна зазначає, що у Степані колись на козетинах вишивали візерунки з братиків та волошок. Кожна квітка має своє значення, символізує певну чесноту, закладає певний код.

Майстриня каже, що не тільки повторює старовинні візерунки, а й осучаснює їх, додаючи інші поліські квіти. Спочатку малює ескізи, а потім їх розписує бісером.

Тетяна розповідає, що ремеслу її навчила мама, яка була кравчинею. Зазначає, що кожен член родини мав своє захоплення. Хтось шив, інший - в’язав, плів гачком, вишивав. Любов до ремесла майстриня передала й дочці Катерині, яка також стала вишивальницею і дизайнером.

«Своє хобі я перетворила на професію. Своєю справою хочу зацікавити якомога більше людей. На заняттях у гуртках я не тільки показую техніки, а й розповідаю історію, символізм, значення та регіональну відмінність. У цьому наша українська історія, наше національне становлення», - підсумовує поліська вишивальниця.

Читайте також: 78-річний дудар з Дубровиччини співає упівські пісні, які відображають біль сьогодення (ФОТО)