1. Чому Ви обрали театр? Я сам немісцевий, родом з Івано-Франківщини... Мене привела бабуся в сільський будинок культури в дитинстві, і фактично я на сцені з 4 років. Я виступав перед селянами, розказував гуморески. Сцена мені подобалася і я відчував, що це - моє. Коли вчився у школі, жодне свято, жоден концерт не проходили без моєї участі. Потім мене запрошували у район на різні виставки та фестивалі у якості ведучого.
2. Чому саме ляльковий театр, а не музично-драматичний? Певно тому, що я дуже люблю гратися з дітьми і дарувати їм радість. І якось по житті так складалося, що вся моя робота сходилася до дітей, навіть моя дипломна робота - це була дитяча розважальна програма. Музично-драматичний театр... Можливо і зміг би... Але це не моє.
3. Розкажіть про свою першу роль. Перша моя роль - це була роль у новорічній виставі, і грав я Соньку-Дрімку. Зустрічав гостей, показував фокуси... Як казав Станіславський "Маленьких ролей не буває", тому я, як і всі актори, починав з малого. А якщо брати більш глобально - то це була роль у виставі "Пригоди на лісовій галявині", де я зіграв Зайчика.
4. Чи змогли себе реалізувати в цій професії? Без сумніву, мені ще треба багато чому вчитися, є до чого прагнути. Але я з упевненістю можу сказати, що я зміг віднайти себе в цьому житті, тому і реалізувати також зміг.
5. Чи траплялися з вами під час роботи казусні випадки? Звичайно були... Під час вистави у нас зламалися декорації і нам довелося всю гру окрім ляльок, тримати ще й декорації.
6. Чи отримували Ви вже нагороди? Справжня нагорода - це подяка задоволених глядачів.
7. Кого б хотіли зіграти? В мене немає таких ролей. Будь-яка роль цікава, і кожен актор може зробити її особливою.
8. Як ляльковому театру вдається залишатися успішним в часи розвинутих цифрових технології?. Живе спілкування, живі герої завжди будуть підкорювати дитячі серця. На прикладі нашого театру, після вистави актори виходять до дітей, дають їм ляльку, фотографуються з ними. Це є прямий контакт глядача з актором, і це дітям цікаво.
9. Чи є свої "акторські забобони"? Які? Звичайно є... Один із них - коли під час репетиції падає сценарій, на нього потрібно сісти. Бо кажуть, що може або роль погано завчитися, або слова забудуться. Але я вірю в те, що все залежить від праці людини.
10. Чи хотіли б Ви спробувати себе у кіно? Звичайно ж, так. Це був би для мене зовсім новий жанр, новий досвід.
11. Як Ви проводите свій час поза театром? Я розвиваю свої здібності фокусника. Цей жанр мені дуже цікавий, і він мене вже захоплює багато років.
12. Що для вас найстрашніше в роботі актора? Я хвилююсь тільки за одне і докладаю максимум зусиль - щоб моя лялька під час гри була живою, щоб в неї повірили.
13. Хто надихає Вас ставити перед собою високі цілі та йти до їх досягнення? Це, звичайно, мої колеги. Вони і надихають, і навчають, і допомагають.
