Родина баронів поселилась в цьому селі через унікальні природні умови. Але це не перші аристократи,які там жили. Власниця Рівного Марія Несвицька ,до того як збудувала замок в Рівному , жила в Городку. Якщо ви ще не були на острові в Свято-Миколаївській церкві 18-го сторіччя -киньте все і поїдьте в якийсь вікенд. Дещо з внутрішнього убранства церкви збереглося таким,яким воно було 250 років тому.
Розповідає мешканець центру.
Довідка:Княгиня Марія Несвицька (Рівне нська) — власниця Рівного з 1479 року. Бабуся дружини князя Костянина Івановича Острозького Тетяни Семенівної з Гольшанських. Володіла Рівним, тому стала підписуватись Рівне нська. Історикам вдалося встановити, що Марія була дочкою князя Михайла Степаньського та Федці, доньки пана Юрші. Наприкінці 1450-х років втратила батька. Вітчимом став Федько Олізар-Шилович — представник старовинного волинського роду Кирдіїв, відомого у XV ст. В іншому давнішому джерелі — Географічному словнику Королівства Польського — її батько мав їмя Семен.
Не вдалося поки що дізнатися про рік і місце народження княгині. Рівне дісталося у спадок княгині Марії після смерті її чоловіка — князя Семена Несвицького, який належав до русько-литовської династії князів Гедиміновичів. Той, володіючи Рівним з 1461 року, маючи інші поселення, нічого пам'ятного не зробив для Рівне нського маєтку. Успадкувавши село у 1479 році, Марія Несвицька спочатку оселилася у Городку, де, напевне, тоді був невеликий замок. Увагу спрямувала на Рівне , наполегливо його облаштовує. ЇЇ вразила спокійна і тоді багатоводна річка Устя, на якій було кілька островів. На одному з них власниця Рівного вирішила спорудити фортецю (нині район стадіону «Авангард»). Незабаром замок з дерева, обнесений земляним валом, був споруджений. Княгиня перенесла свою резиденцію до Рівного, стала себе іменувати Марією Рівне нською. Тоді Рівне нагадувало трикутник, вулиці розходилися у 3 боки: у Рівне можна було в'їхати з київського боку, з острозької дороги чи дубенського шляху. З тих часів символ міського герба — брама, відкрита для в'їзду на три боки.
Подією, яка вселяла надію на майбутнє, стало надання Рівному Магдебурзького права. Із проханням про надання Рівному цього статусу княгиня Марія звернулася до польського короля Казимира IV Ягеллончика і повела справу так, що бажана грамота була невдовзі здобута. Ця знаменна подія сталася, як вважають історики, у 1492 році. Відтоді Рівне офіційно іменується містом. Магдебурзьке право надало змогу прискорити розвиток міського господарства, привернути сюди нових поселенців. 21 грудня 1500 року Марія Несвицька домоглася для свого новозбудованого міста привілею на ярмарок. Вдруге усі права Рівного підтверджуються королівською грамотою 1507 р. Сігізмунда І Старого княгині Марії на право вічного володіння замком та містом. Документ підтверджує здобутки тогочасного міста та його володарки. Король визнав право Марії передавати рівненський маєток у спадок дітям та нащадкам, на власний розсуд розширювати чи продавати його. Місто останніх двох десятиліть XV — початку XVI століть переживає свій перший розквіт, в чому була велика заслуга Марії Несвіцької. У народі княгиня зажила популярності як щира патріотка свого міста, що з материнською опікою завжди дбала про Рівне .
Марія Несвицька відома благодійницькою діяльністю. Значну частку своїх великих прибутків вона виділяла на розбудову Рівного, спорудження церков у своїх володіннях. Вважається, що саме Марія Рівне нська була фундатором першого храму в Рівному — Дерев'яної церкви неподалік замку, збудованої на честь Воскресіння Христового.
М. Рівне нська була власницею міста майже чотири десятиліття. Щороку на день святого Семена (14 вересня) проводилось свято-ярмарок — так княгиня пошановувала пам'ять свого чоловіка і зятя, котрий також носив це ім'я.
Перед смертю княгиня передала управління маєтком своїй єдиній внучці Анні-Тетяні — дружині великого гетьмана литовського Костянтина Івановича Острозького, тому володіння князів Несвицьких як посаг були приєднані до величезних маєтностей Острозьких.
Померла у 1518 році.
