15-річний Артур із Клеваня може читати лише через величезну лупу. Хлопчик з дитинства інвалід по зору. Перелічити усі діагнози, які поставили йому лікарі, напам'ять неможливо. На один курс лікування родина Ничипоруків витрачає по декілька тисяч гривень, однак позитивний результат триває недовго.
Хлопець уже в 9 класі, однак ким хоче стати досі не вирішив. Поганий зір став і на заваді дитячого дозвілля: Артур не може гасати у футбол як інші хлопчаки.
1130 гривень на місяць - таку матеріальну допомогу отримує родина Ничипоруків від держави. Пані Гафія, мати Артура, розповідає: обіцяну соціальну допомогу по інвалідності сина сім'я отримала не у повному обсязі. Жінка переконує: за документами кошти мали надходити з грудня 2015 року, натомість в Управлінні соціального захисту їх почали нараховувати лише з травня.
В Управлінні соціального захисту населення переконують: соціальні виплати по інвалідності нараховують відразу після подання заяви. І хоч Артур отримав посвідчення інваліда по зору ще у грудні минулого року, однак мама хлопчика звернулася по соціальну допомогу пізніше - у березні. На картку ж гроші надійшли ще через місяць.
Тож мама Артура кошти за три місяці вже не отримає. А подібних випадків плутанини в держустановах безліч. Надаючи громаданям пільги, держава натомість не послаблює лабети незламної бюрократичної системи. Тож зачасти людина відчуває себе абсолютно безсилою у намаганні втямити паперові тонкощі соціальних пільг.
