Хто платить?
Податок на нерухомість як і раніше платять фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів нерухомості:
- житлової (квартири, будинки);
- нежитловий (офісні, торгові будівлі, склади, гаражі тощо).
Не змінилася і база оподаткування – загальна площа об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебуває у власності особи.
База оподаткування при цьому визначається, в першу чергу, за даними Держреєстру прав на нерухоме майно, який став працювати тільки з 1 січня 2013 року.
"Як відомо, нині в нього внесена далеко не вся нерухомість, фактично існує в країні. Йдеться про нерухомість (переважно в сільській місцевості), яка була придбана задовго до 2013 року і в подальшому не було відчужено. Цей факт на сьогодні залишається головною проблемою точного розрахунку і справляння податку на нерухомість", – зазначає Некляєв.
У той же час, багато жителів сільської місцевості мають приватизовані господарські будівлі (сараї, хліви, майстерні тощо) значної площі, що на сьогодні зобов'язує їх платити податок на нерухомість.
"Тому, можливо, відсутність в податковій службі даних за обсягом їх нерухомості і, як наслідок, неповідомлення таких осіб про необхідність сплати податку залишається для них єдиною можливістю (без прямого порушення закону) уникнути сплати обтяжливого податку на нерухомість, непорівнюваного із рівнем середнього доходу таких громадян", – міркує юрист.
Скільки платити?
Головні зміни з податку на нерухомість в 2016 році торкнулися в першу чергу ставок податку. Так, згідно з останніми змінами в ПКУ, встановлено граничний розмір ставки, що не перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного року, за 1 кв. м бази. Тобто, в 2016 році максимальна межа податку становить 41,34 грн за 1 кв. м. нерухомості.
При цьому остаточні ставки податку встановлюються органами місцевої влади – сільськими, селищними та міськими радами. Так, наприклад, серед міст обласного значення найвища ставка податку встановлена, зокрема, в Харкові та Запоріжжі – 2%, трохи нижче в Києві і Дніпропетровську – 1%, а найнижча в Кіровограді та Одесі – 0,1%.
У 2016 році максимальна межа податку становить 41,34 грн за 1 кв. м нерухомості Для фізичних осіб, які є власниками житлової нерухомості, збережені "пільгові метри", тому налоголом не обкладаються:
- квартири до 60 кв. м;
- житлові будинки до 120 кв. м;
- різні типи житлової нерухомості (коли у власності особи є і квартира, і будинок, і/або їх частини) – до 180 кв. м.
Таким чином, оподаткуванню підлягає тільки "понаднормова" площа житла.
Підраховується розмір податку так: від загальної площі житлової нерухомості віднімається пільгова площа і множиться на ставку податку у відповідному населеному пункті.
Наприклад, особа, яка має у власності в м. Києві квартиру площею 120 кв. м і житловий будинок площею 400 кв. м, має сплатити річний податок в загальному розмірі близько 4500 грн.
"РОЗКІШ". У той же час в 2016 році введено ще одне нововведення, яке стосується власників великої житлової нерухомості. Так, по відношенню до осіб, у власності яких знаходиться квартири площею понад 300 кв. м і/або житлові будинки площею понад 500 кв. м, встановлена додаткова ставка податку у фіксованому розмірі 25 000 грн.
Тобто, фактично до таких об'єктів буде застосовуватися подвійна ставка податку:
- на загальних підставах в% від мінімальної заробітної плати;
- в фіксованому розмірі.
"Отже, якщо фізична особа, крім зазначених квартири і будинки, на початку 2016 року придбало ще один житловий будинок в м Києві площею 700 кв. м, то його повинно бути сплачено близько 35 000 грн податку.
В даному випадку пільгові метри вже не застосовуються, оскільки фактично вони враховані по інший нерухомості фізичної особи. Також пільгові метри не діють, якщо житлова нерухомість здається в оренду або використовується для здійснення підприємницької діяльності.
Порядок оплати
Підставою для здійснення оплати є податкове повідомлення-рішення із зазначенням платіжних реквізитів та загальної суми податку. Воно повинно бути направлено/вручено за податковою адресою особи (за місцем егорегістраціі) до 1 липня 2016 року. Після отримання такого повідомлення-рішення фізичній особі надається період протягом 60 днів для сплати податку, але не пізніше 28 серпня.
У разі виявлення розбіжностей в базі оподаткування між даними державної податкової інспекції та даними фізичної особи, контролюючий орган проводить перерахунок суми податку і вручає платнику нове податкове повідомлення-рішення. В цьому випадку попереднє вважається скасованим.
Якщо ж особа протягом 60 днів не сплатило податок, з'являється податковий борг, який в подальшому дозволяє податковому інспектору забезпечити сплату такого боргу шляхом внесення майна особи в податкову заставу. У разі тривалого ухилення від сплати податку, майно, що перебуває в податковій заставі може бути реалізовано. Однак реалізувати таке майно можна тільки після звернення до суду, отримання відповідного судового рішення і відкриття виконавчого провадження. Тобто, зазначені дії уповноважені здійснювати тільки співробітники державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження.
Крім того, податковий орган має право визначати суму податкових зобов'язань протягом 1095 днів. Тому якщо протягом зазначеного строку податковий орган не виконає покладених на нього обов'язків і відсутності направить податкове повідомлення-рішення, то особа вважається вільним від такого грошового зобов'язання.
"Отже, підбиваючи підсумок, є всі підстави вважати, що передача права визначати ставку податку на нерухомість на місцевий рівень стала корисною. Адже, як показує практика, максимальний розмір ставки (в 3%) не застосовується ні в одному населеному пункті, що зменшує фінансову навантаження на пересічних громадян. у той же час введення додаткової фіксованої ставки податку на великі об'єкти нерухомості має суттєво збільшити надходження до місцевих бюджетів", – резюмує юрист.
