Рівне нський Амет Хан-Султан будучи неповнолітнім добровольцем пішов на фронт. Для цього наздогнав в Сарнах військовий ешелон і замінив собою мобілізованого батька, хворого на виразку шлунку. На фронті він був бронебійником, ПТР-ом підбивав німецькі танки, "Тигри" та "Пантери". Побачене на фронті мучило його до кінця життя, він кричав крізь сон і пробуджувався в холодному поту. На Одері, в бою, під час наступу, його покалічив німецький осколок, перебивши кисті обох рук.
Після шпиталю він повернувся додому з руками в закривавлених бинтах. А там - енкаведисти вже вантажать всю його родину в телячі вагони, щоб відправити в заслання в Сибір. Воїну якось вдалося відбити своїх родичів, але - не надовго. Через деякий час його вагітну дружину, в телячому вагоні, таки відправили на екскурсію до Омська, в виправно-трудовий табір. Його тещі повезло ще менше - спочатку посадили до львівської тюрми, рік мучили, а потім відправили в телячому вагоні в заслання. До Омська вона не доїхала - викинули з вагона десь по дорозі. Родині досі не відомо місце її захоронення.
Прізвища цього воїна немає на стелі героїв, що на площі Театральній в Рівному. Зате там досі є прізвища кількох енкаведистів. В тому числі - повного тезки теперішнього прем'єра Росії Дмітрія Мєдвєдєва, начальника відділу Норільлагу...
