Це насамперед температура води. У кожного виду є власні, найсприятливіші для розмноження межі температури. Якщо температура води виходить за ці межі, нересту може взагалі не бути або він відбувається частково. Як ікринки, так і молодь, що виводиться з них, дуже чутливі до тепла і холоду. Від різкої зміни температури можуть загинути ембріони, які розвиваються в ікрі, і молодь риб, що тільки вийшла з неї. З цього можна зробити висновок, що в більшості риб існує свій нерестовий сезон, коли температура води найбільше сприяє їх розмноженню.
Більшість наших прісноводних риб розмножується з весни до початку літа. Рано навесні починають нереститись щука, окунь, в’язь, білизна, пізніше — плітка, лящ, судак, у кінці весни і на початку літа — густера, карась, короп, лин, верховодка та інші риби. А форель струмкова та миньок нерестяться пізно восени та взимку.
Риби Чорного моря, як правило, теплолюбні. Тому вони розмножуються переважно влітку. Правда, і тут є винятки. Наприклад, кефаль та піщанка нерестяться з кінця літа до середини осені, лосось чорноморський — у жовтні — січні, шпрот — у жовтні — червні, пікша — у грудні — березні, глоса — у лютому — квітні. Отже, період і тривалість нересту в різних риб неоднакові.
Кожний вид риби збирається на нерест в особливі місця, нерестовища. Щука, густера, лящ, короп, краснопірка, судак, в’язь та інші нерестяться переважно в заплавах річок, трав’янистих мілководдях, головень і білизна — на швидкій течії, миньок — на піщаному або кам’янистому гранті, рибець і шемая — на мілководдях з кам’янистим дном. Дуже різноманітні місця розмноження в морських риб. Одні з них, наприклад бички, морська собачка, морська лисиця, калкан, сарган та інші, нерестяться у придонних шарах води. Шпрот, хамса, ставрида обирають для розмноження прибережні й найвіддаленіші від берега ділянки Чорного моря.
Більшість риб розмножується ікрою. Самки випускають ікру у воду, на дно або на рослини, а самці в цей час поливають її молочком — сім’яною рідиною. Внаслідок цього ікра запліднюється. Проте у чорноморської акули катрана та скатів запліднення внутрішнє. Катран, морський кіт — живородні, морська лисиця відкладає яйця.
Плодючість, тобто кількість ікринок, яку відкладає самка риби під час нересту, у різних видів неоднакова. Наприклад, калкан відкладає до 13 млн. ікринок, лобань — до 7 млн., пеламіда — до 1 млн., ставрида — до 60 тис, сарган — до 14 тис, колючка і голка — до 250 штук.
У більшості риб запліднення ікринок зовнішнє. Тому й ікринку, й личинку, що вилупиться з неї, у природі підстерігає не одна небезпека. Так, значна кількість ікри не запліднюється через відсутність необхідних умов. Частину її зносить течія, поїдають риби, земноводні, птахи,, комахи та інші тварини. Дослідами встановлено, що з ікринок, відкладених самкою коропа, 97°/о мальків не досягає трирічного віку, причому 93% гине протягом перших 7— 10 діб. Це пояснюється тим, що ранній період життя в риб, як і в інших тварин, найбільш вразливий. Підраховано, що в деяких риб дорослою стає тільки одна особина з тисячі мальків.
У зв’язку з великою загибеллю майбутнього потомства в риб виникло ряд пристосувань, які забезпечують виживання того чи іншого виду. Риби, що не виявляють особливої турботи про потомство, відкладають велику кількість ікри. Ті ж риби, які оберігають ікру, відкладають її небагато. Причому в одних риб ікра дозріває повністю і відкладається протягом короткого часу, в інших вона дозріває і відкладається окремими порціями, а перерви між її відкладанням тривають від кількох днів до кількох тижнів. Таких порцій у деяких риб буває до кількох десятків. Разовий нерест характерний для щуки, плітки, окуня, осетра; порційний — для коропа, густери, карася, лина, вівсянки, які відкладають ікру за 2—3 прийоми, а, наприклад, барабуля нереститься щодоби протягом майже двох місяців, морський йорж — через добу (у нього налічується 14 порцій), атерина – через одну-дві доби, мерланг — через дві-чотири доби, морський в’юн — через шість-десять діб.
З нерестом риб пов’язані надзвичайно цікаві явища у їхньому житті. Багато тварин перед розмноженням здійснюють так звані нерестові міграції. Вони зумовлені тим, що кожний вид пристосувався до розмноження в певних умовах, яких немає в місцях відгодівлі.
Щуки нерестяться після скресання криги і піднімання рівня води в річці, коли мілководні ділянки вже досить прогріваються, сюди підходить самка, яку супроводять 3—7 самців. Самка викидає ікру, а самці випускають молочко, яке й запліднює ікру.
Лящ починає нереститися вранці, перед сходом сонця, і продовжує майже до середини дня. Риби спочатку плавають по водоймі, відшукуючи відповідне місце. Потім вони починають плавати по кругу діаметром 4—8 м, причому самці тримаються біля самок. Під час колових рухів риби б’ють хвостом по воді, розсіюючи ікру на рослинний субстрат, і запліднюють її. Після активного руху наступає період спокою. Через певний час нерест повторюється.
Наведені приклади свідчать про те, що нерест у кожного виду своєрідний. Навіть в одного виду в різних водоймах він може бути неоднаковий. А в багатьох риб нерест ще навіть не досліджено.
