1 грудня – Платона і Романа мучеників.
Дивись на зиму після Платона і Романа, щоб похвалитися на масляну. На Платона і Романа тепло – зима буде тепла. Платон і Роман заказують, а Спиридон (25 грудня) зиму скаже. Який Роман і Платон, така очікується і зима.
4 грудня – Введення. Третя Пречиста (Введення у храм Пресвятої Богородиці).
У народі назва свята «Видіння» – пішла від того, що люди вірили у надприродню силу: в цей день Бог начебто відпускає праведні душі, щоб вони могли подивитися («повидіти») своє тіло. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях – «бо можна придушити душу». Хто це робив, то таким людям під час жнив «гроза обов’язково влучала в копи». У деяких районах України на Третю Пречисту ніхто не перевідує сусідів; якщо помітять, що до хати йде односелець, то намагають примкнути двері. Особливо боялися жіночих одвідин, бо обов’язково принесуть «нещастя».
У народі це свято здавна пов’язували з початком справжньої зими. Вважалося, якщо сніг випаде до Введення – він обов’язково розтане. А коли після Введення сніг піде – то настане зима. Існували й інші прикмети: скільки на Ведення води, стільки на Юрія трави, якщо на Введення є вода, то буде в мисці молоко і т. ін. По погоді в день Введення намагалися дізнатись, якою вона буде під час усіх зимових свят. Якщо на Введення мороз – усі свята будуть морозними, тепло – усі свята будуть теплими. Під час Введення починалося катання на санях.
5 грудня – Прокопа.
У давнину цього дня на шляхах ставили віхи, щоб подорожні не збилися з дороги. Тому й казали: «Прийшов Прокіп – розбив розміт, по снігу ступає – дорогу копає». Але хороший санний шлях, вважалося проляже з 7 грудня – Катерини.
6 грудня – канун святої Катерини.
З цього вечора дівчата починали ворожити. Робили це в такий спосіб: крали у чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розквітне, то того ж року дівчина вийде заміж. Сільські люди святкували зміну пори року, становлення санного шляху по снігу, по льоду.
7 грудня – Катерини (Великомучениці Катерини).
В Україні святу Катерину шанували з давніх часів, ставлення до неї було особливим: довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом «дівочої долі».
Сподіваючись на розуміння й допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб та злагоду в сім’ї. З днем пам’яті християнської святої Катерини в молоді, насамперед, пов’язане ворожіння. У минулому напередодні цього дня парубки цілий день постували, щоб Бог послав їм добру жінку. В дівчат існував такий звичай: рано-вранці, поки сонце не зійшло, вони йшли в садок та зрізували там гілочку вишні, потім ставили її у воду та спостерігали. Якщо до дня святої Меланки (13 січня) вишня зацвіте – прикмета добра, значить, і доля дівоча цвістиме; засохне гілка – доля відвернулася. На Катерини вже приходила справжня зима з морозами і снігом, тому й говорили:
9 грудня – Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія холодного, Юріїв день.
Одна з легенд мовить, що Георгій переміг страшного змія – дракона. На честь цієї події й запроваджено свято. Воно, на відміну від травневого, не пов’язане з якимось значущими обрядами. Лише на Поліссі у давнину відзначали свято вовків. Селяни з вечора міцно зачиняли стайні, не ходили до лісу й остерігалися вирушати в дорогу, вважаючи, що в цей день небезпечно зустрічатися із звірами. Який день на Юрія, така й зима. Дівчата цього вечора ходили слухати у колодязі: якщо вода не хвилюється, спокійна – і зима тиха та тепла. А якщо чути клекіт – чекай сильних морозів та заметілі.
12 грудня – Парамона (Мученика Парамона).
Цей день ще називали Передандрія, тобто перед днем святого Андрія. Коріння цього свята сягають у далекі дохристиянські часи, коли ще у наших пращурів були свої, а не завезені з далеких країв звичаї й обряди, вірування й божества.
13 грудня – Андрія (Святого апостола Андрія Первозванного).
У цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти, а молоді дівчата збавлялись всілякими ворожіннями. Мабуть тому й говорили: «На Андрія – дівкам надія». У цей день молодь збиралася на вечорниці. Парубки шукали собі пари, бо вважалося, що якщо наречену обрати на Андрія, то такий вибір буде найбільш вдалим.
14 грудня – Наума (Святого пророка Наума).
У давні часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за старим стилем (14 – за новим). То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей. Бо, найосновніші сільськогосподарські роботи вже було завершено.
Пророк Наум, за народними віруваннями, - покровитель знань і доброчинства. Напередодні дня святого пророка Наума батьки відвідували дячка (вчителя) і домовлялися про плату (зазвичай це було забезпеченням дровами на зиму, салом та ковбасами на Різдво, допомога в полі під час сівби чи жнив). Увечері до «кашоїда» приходив хрещений батько з букварем. Посеред хати ставили діжку, застеляли її кожухом, і гість підстригав хрещеника, щоб «добре в голову йшла наука».
17 грудня – Варвари (Великомучениці Варвари).
Святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з маком чи з сиром, серед яких обов’язково мали бути й «пірхуни» – заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили «пірхуном».
18 грудня – Сави (Преподобного Сави Освященного).
Жінки збиралися в рукодільні гурти, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучматити». Хто ж не працював, то казали: «Савила та варварила і сорочки собі не справила».
19 грудня – Миколая (Святого Миколая Чудотворця).
Всі три свята – Варвари, Сави та Миколи – називали миколаїними святами. На відміну від весняного (22 травня), зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем.
20 грудня – Амвросія, Андросія.
Кожна дівчина мала приміряти до себе дванадцять одежин і одягти найзручнішу. Якій не дісталося по розміру, то прив’язували спідницю ззаду до поперека і посилали на дерево «трусити груші». Підійшовши до верби, вона вилазила на дерево і струшувала його. Подруги, що стояли внизу запитували: «Що ти тут трусиш?». «Груші», – відказувала вона. «Так то ж не груші, а хлоп’ячі душі!» – одказували гуртом дівчата. Зібравши «натрушених груш» – сухих паличок, ішли на досвітки. Котрій з них уночі присниться хлопець, за того, вважалося, й вийде заміж.
22 грудня – Ганни (Зачаття Святої Анни).
Від Ганни зима набирає розгін. «Прийшли Ганки – сідай у санки», – полюбляють нагадувати літні люди. Та це й природно, адже на Ганине зачаття припадає зимове сонцестояння, після чого світло повертається на літо, а зима – на морози. Відтак у народі свято Ганни називали ще «родинами сонця». За народними уявленнями, в цей день вовки остаточно збігаються в зграї, щоб відгуляти до Водохрещ «шлюбну пору». В деяких регіонах вважали цей день святом вовків і намагалися не працювати. З Ганиного дня жінки починали готуватися до Різдва – білили хати, прибирали оселі і посилено годували свиней, щоб мати свіжину до свят.
На 22-23 грудня приходиться найкоротший день і найдовша ніч. Це день зимового сонцестояння. З цього часу день починає поступово збільшуватися. «Сонце на літній шлях виїжджає», – казали у народі.
25 грудня – Спиридона Сонцеворота (Преподобного Спиридона Чудотворця).
За довголітнім прогнозуванням, це найхолодший день грудня, бо «сонце переходе на другий бік». У давнину намагалися не працювати, щоб миші не їли соломи, а тому обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечисть з хати вон». Найбільше остерігалися свердлити, бо будуть черв’яки нападати. Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє. В цей день прогнозували погоду на цілий наступний рік.
Кожен день від Спиридона-сонцеворота повинен відповідати погоді чергового місяця: 26 грудня прогнозували січень, 27 – лютий, і так аж до Різдва. Тому протягом дванадцяти днів запам’ятовували всі примхи погоди, щоб визначити яким буде рік:
26 грудня – Євстрата.
Починають різати птицю та колоти свиней, готуючись до Різдвяних свят. Вважається, що з Євстрата день прибавило на п’ядь (п’ядь – народна одиниця вимірювання пальцями рук).
29 грудня – Аггея.
За спостереженнями, це холодний день з лютим морозом. Якщо сніг привалив впритул до парканів на Аггея – невдале літо, якщо залишається проміжок – на врожайне. На Аггея сильний мороз – буде він аж до Хрещення (19 січня), рясний іній – свята будуть теплими.
Джерело: petrukiv.te.ua
