Інститут критиків існує в мистецтві, ресторанному і готельному бізнесі. Громадська критика не дозволяє "запливати за буйки", тому банкіри замовляють міжнародний аудит, ресторатори запрошують анонімних критиків, художники на виставках на видному місці виставляють книгу відгуків, яку дуже уважно перечитують. Справжні, не залежні від бюджетного фінансування, недержавні громадські організації з "третього сектору" здатні на об'єктивну критику, не завжди приємну вуху чиновника. Вони, як і справжні журналісти - "сторожові пси демократії".
Поживемо, побачимо, чи співпрацюватимуть рівненські чиновники, наприклад, з такою всеукраїнською організацією як Спілка художників України...