Тетяна, 21 рік. Заробітки в США
«Завжди мріяла побувати в Америці! У фінансовому плані звісно довелося розщедритися, близько в три тисячі доларів обійшлася мені подорож (це разом із квитками британськими авіалініями в обидві сторони плюс 700 дол. мала на перший час). 12 годин польоту з пересадкою в Лондоні і от вони – простори Сполучених Штатів Америки. Тепер все по пунктиках.
Висадили мене в аеропорті Хьюстона. Скажу чесно, їхала я дуже підкована, мала точний розписаний у блокноті маршрут, куди і як мені добиратися. В принципі, такий розклад мене трохи заспокоював, але, коли опиняєшся у абсолютно(особливо хочеться наголосити на цьому слові), абсолютно новому, кардинально іншому світі, такого роду підказки дуже мало тішать.
Зазначу, що спокою і впевненості мені, в основному, додавало те, що я speak English fluently:)
Техас. Сан-Антоніо. Працювала я у готелі, мережі «La Quinta Inn», власне там і проживала, що дозволило дуже щедро зекономити на платі за апартаменти, бо я витрачала за свою комфортну й простору кімнату 75 дол. за тиждень, коли в середньому житло обходилося від 100 дол., а то й 120 дол. за тиждень. Величезною перевагою такого варіанту життя для мене виявилося ще й те, що для всіх мешканців готелю кожного ранку безкоштовний сніданок, а це було дозволено і мені, незважаючи на те, що на 4 місяці я вважалася із розряду персоналу. Менеджер готелю попалася дуже хороша й розумна жіночка, вміла керувати колективом, але до мене ставилася більш співчутливо. І до речі, у них є така гарна манера влаштовувати ланчі для усіх працівників 1 раз у 2 тижні, це приємно.
Тепер щодо самої роботи. Робота – пекло! Я працювала на брекфест-барі (тобто, людина, яка відповідала за оформлення сніданку), власне, робота дещо краща, але все рівно широке коло обов’язків. І вже до кінця своїх заробітків я виносила все начиння сніданку, періодично все поповняла, потім все вичищала і прибирала. Єдине – робота починається або о 5:00 ранку, або о 7:00 ранку, і вже десь опівдні я була вільна плюс 2 вихідних щотижня.
Заробітна плата мене більш ніж влаштовувала, я таких грошей ніколи не заробляла і навіть в руках не тримала. За два тижні мати в середньому 500 – 600 дол. (бо заробітна плата виплачується в Америці найчастіше за кожні два тижня роботи, без жодних затримок!) – це чудово.
Не дивлячись на те, що мені на все вистачало, я вирішила на останні 2 місяці підшукати ще роботу на другу половину дня. Походила по фаст-фудах і тут на допомогу мені прийшов «Мак Дональтс». Я пояснила ситуацію, гарно попросила, пройшла невеличку співбесіду і мене працевлаштували, причому відразу на касу. Працювала я там 3-4 дні в тиждень, бо ж в основному там лише студенти-підлітки, і заробітна плата відповідно нижча. Але додаткових 150 дол. я зазвичай мала.
Витрачала я стільки, скільки хотіла, купила все, що хотіла, спробувала все, що хотіла…Попоїсти можна й на 10 дол., закупити харчів подешевше у «WalMart», що не стосується здорової їжі – це і справді задоволення дорожче, громадський транспорт на висоті, але краще мати водійські права й орендувати машину, бо Техас абсолютно не для пішоходів. На все вистачить, якщо раціонально підійти до витрачання грошей, бо ж я все-таки підзаробити їздила. У результаті, я отримала купу всього неймовірно нового й незабутнього, привезла з собою готівку, купила техніки, ще й левову частку податків повернули!»
Назар, 22 роки. Заробітки в Польщі
«Я поїхав в Польщу на початку березня цього року та був там 3 місяці. Поїхав через агентство весь пакет документів та їхні послуги обійшлися мені в 5000 тис. грн. Мені відкрили візу 26.02, а 01.03 я вже був у Вроцлаві. Ось, 4 ранку, я в Польщі, добрався автобусом прямо до вокзалу, в Центр міста.
Чекав восьму годину, щоб подзвонити до роботодавця, але він не відповідав, потім сам передзвонив та сказав чекати. Я та ще декілька хлопців чекали аж з 4 ранку до 8 вечора: телефонували в агентство, де нас заспокоювали, що він приїде. Тим часом, дехто з нас вже вирішив їхати назад, додому. Через пів години роботодавець знову сам подзвонив, забрав нас і повіз на зйомну квартиру сказавши, цитата: «Ваше агентство мене не чує! Я їм говорю, щоб не присилали людей, бо поки немає роботи, а воно присилає, аби тільки гроші здерти» ( це вже переклад з польської). Він нас завіз на квартиру, сказав, що знайде нам роботу на будівництві різноробочими. Ми чекали тиждень, з’явилася робота на якій ми працювали місяць, після чого, обіцяна зарплата агентством виявилася брехнею – заплатили по 500 злотих на руки.
Відразу, на другий день, я шукав роботу через те саме агентство та в інтернеті. Після пошуків, я поїхав в Сzarna soda – селище біля Гданська, там я працював на так званій «Зеленій фермі», домовився про зарплату та вимагав заключення договору, а не вірив просто на слово. Отримував 8 злотих за годину. Пропрацював там 2 місяці. Робота важка, але через тиждень втягуєшся, до того ж отримувати 500-600 грн. в день після української зарплати – хороший стимул. Ну так, в цілому, позитивні враження про країну та людей. Там немає расизму або чогось на кшталт цього, всі рівні. Я не відчував себе чужим. На рахунок того, щоб залишитись там жити – я не хотів би. З плюсів Польщі - дешеві продукти та зарплати 15000-20000 тис. грн. на місяць. Середня польська зарплата – 10000 тис. грн. - це мінімум за неважку роботу, при цьому кілограм м’яса коштує 7 злотих, а це 35 грн. приблизно, так що з харчуванням там проблем також немає. Єдиний мінус – це житло: оренда однокімнатної квартири в місті коштує всю зарплату – близько 1500-1800 злотих на місяць».
Олег, 20 років. Заробітки в Португалії
«Свою першу роботу в Португалії я знайшов через знайомого. Він допоміг мені влаштуватись, але на той період в мене не було всіх необхідних документів, а просто туристична віза. На цей момент, я маю документи резидента Португалії, і свою другу роботу я вже шукав по закону: прийшов в агентство з працевлаштування, заповнив форму. Розповів про себе та про те, де хотів би працювати, яка в мене освіта, і.т.д. Після цього минув тиждень і мені почали дзвонити з різних підприємств. Спочатку ставлення зі сторони роботодавця було дещо прискіпливим. Зараз, я з патроном («Роботодавець» з португальської мови) практично друзі. Ми з ним вже два роки працюємо разом, а в цій країні до сьогодні є такий вислів: "Спочатку ти працюєш на своє імя, а потім воно на тебе". Зараз, я працюю на посаді шефа Айкіпи. Мій роботодавець дав мені 5 підлеглих. Отож, відношення до працівників тут хороше. Тут до тебе ніколи не використають нецензурну лексику, не звернуться на «Ти», а тільки на «Ви». Головні вимоги від роботодавця: не стій, працюй, руки в карманах ніколи не тримай, курити теж не можна. Тим, хто хоче тут працювати, сподобається, проте не буде все класно на 100%, завжди є свої мінуси.
Заробітну плату в Португалії, із платнею в Україні не можна навіть порівнювати. В Португалії після кризи, приблизно з 2008 року почали закривати фабрики, зменшувати зарплати, зрізувати робочі місця, але для тих хто хоче добре жити – завжди знайдеться робота, тут існує система стажу на роботі. Мінімальна заробітна плата – приблизно 550-600 євро. Коли ти приходиш працювати на фабрику чи фірму, тобі дають мінімальну ставку, а уже через пів року, якщо ти будеш добре працювати, вони тобі додають 50-100 євро до зарплати, і так може дійти до 1000-1500 євро таких надбавок.
Проте, навіть на мінімальну зарплату ти можеш дозволити собі орендувати хорошу квартиру, їсти все, що тобі хочеться, і навіть можеш одягатися у брендових магазинах. Тобто, з такого боку, Україну з Португалією навіть порівнювати не варто.
В Україну повертатися не дуже хочеться. Мені 20 років, я заробляю 25000 грн. на місяць. Яка Україна? Там можна тільки відпочивати, а будувати своє майбутнє, сім’ю, будинок просто неможливо. Я не хочу сказати, що я від України відрікся зовсім, я Люблю її, там все моє, то мій Дім, але майбутнього я в ній зараз просто не бачу».
Антон, 19 років. Заробітки в Росії
«Поїхав я в Москву на заробітки в той період, коли почалися негаразди в країні. Знаю, що відносини з Росією у нас напружені, проте жити потрібно за щось. Ми з другом вирішили податися на заробітки працювати будівельниками. Скажу, що нашим начальником був киргистанець, а не росіянин, тому відносини на роботі були не напруженими. Нас годували двічі на день різною смакотою за рахунок компанії. Житло нам також надали.
Якщо перевести в гривні, то заробляли ми близько 12 тис. грн. на місяць. Це були хороші гроші, адже в Україні стільки не заробиш. Відношення з боку росіян було хорошим, я навіть дивувався, що там є свідомі люди, які не зганяють злість на нас через політичну ситуацію. Москва – шумне та дуже людне місце. Безліч ресторанів та кафе, тому зайнятися на вихідних було чим. Мені там сподобалось, але повертатися туди на роботу не хочу. Я люблю Україну, тому буду шукати заробітку тут».
