Кожна сім'я несе в собі певну модель виховання дітей. І саме від виховання батьків залежить майбутнє дитини, в якому вона зможе проявити себе або, як сильна і самостійна людина, або, як слабкий, закомплексований і невпевнений у собі песиміст по життю.
Давайте розглянемо певні типи неправильного виховання, які, на жаль, калічать психіку дитини. Адже, здавалося б, незначні дрібниці і помилки, які допускають батьки в дитинстві по відношенню до своїх дітей, призводять в подальшому до тяжких психологічних травм, з моторошними наслідками.
Гіпоопіка - це тип виховання, при якому дитина відчуває себе знедоленою з боку своїх же батьків. Малюк не отримує в достатку любов, турботу і тепло близьких - позбавлений батьківської підтримки і допомоги.
Але не варто забувати, що брак уваги в дитячому віці ніколи не проходить безслідно. В результаті такого виховання у дитини порушується емоційний і соціальний розвиток. Почуття непотрібності породжує в дитині байдужість і жорстокість до оточуючих людей - вона стає замкнутою, агресивною і запальною.
Гіперопіка - це виховання, що виявляється в надмірній турботі про малюка. У такій сім'ї виконуються всі забаганки дитини, з якого батьки в буквальному сенсі здувають пилинки. Таке виховання будується за принципом - краще я все зроблю сам, але вбережу дитину від зайвих проблем. Батьки намагаються захистити малюка від стресових життєвих ситуацій, захищають його при кожному зручному випадку, не розуміючи, що обмежують цим йому свободу і позбавляють змоги проявити самостійність. В результаті такого виховання виростає безвідповідальний, примхливий і непристосований до життя підліток, не здатний приймати самостійних рішень.
Жорстоке виховання або «вузький коридор», будується в основному на покараннях, жорстокості і фізичному насильстві по відношенню до беззахисної дитини. Контроль, приниження, життя за певним статутом, постійні докори і образи - це все те, що однозначно негативно позначається на психіці дитини і формуванні її особистості.
Егоцентричні виховання - полягає гіперлюбові батьків до дитині. У такій сім'ї дитина - бог, цар і «сенс життя» батьків. Малюка всіляко запевняють в його понад значущості - йому потурають в будь-яких примхах, не надаючи особливого значення дисципліні, режиму і заборонам.
Надмірне бажання подарувати дитині щасливе дитинство призводить в більшості випадків до покаліченого майбутнього. Така дитина не вміє приймати відмови від оточуючих - вона завжди вимагає бажаного, але при цьому важко справляється з труднощами, що призводить до депресій і нервових зривів.
Виховання «почуттям провини» - це не найкращий спосіб виховання, адже за допомогою нього, відчуваючи свою владу над дитиною, дорослі намагаються самоствердитися.
Батьки на постійній основі вимагають від чада подяки за їх вкладення і праця, викликаючи при цьому у дитини почуття обов'язку і провини. Такою дитиною дуже зручно керувати - вона завжди намагається бути хорошою і догодити батькам, а ті в свою чергу вважають себе ідеальними за всіма параметрами.
Такі діти виростають невпевненими в собі особистостями - вони бояться першими зробити відповідальний крок, відчувають постійну невпевненість і неповноцінність в собі, боячись бути належними.
Кожен, звичайно ж, має право обирати свій метод виховання. Але не варто забувати, що виховувати дитину - це означає прищеплювати їй корисні для життя вміння і навички, які в дорослому житті дитині не зашкодять, а допоможуть стати справжньою, впевненою в собі особистістю.
