ЩО ВАМ ВАРТО ЗНАТИ
Діти задумуються про смерть. Іноді вони навіть бавляться в ігри, в яких хтось з учасників вдає, що помер. Тому не варто вважати смерть забороненою темою. Будьте готові відповісти на будь-які запитання дитини про це. Якщо час від часу ви відверто обговорюватимете з дитиною питання смерті, то цим допоможете їй навчитися давати собі раду зі смертю близької людини.
Розмови про смерть не викличуть у дитини моторошних думок. Навпаки, вони допоможуть їй розвіяти страх. Однак вам, можливо, доведеться виправити її неправильні погляди. Приміром, на думку деяких експертів, багато дітей віком до 6 років не вважають, що смерть — це дійсно кінець життя. У своїх іграх дитина «помирає», а вже за мить «оживає».
Підростаючи, діти починають розуміти, що смерть — це не гра. Тож у них можуть з’являтися запитання, тривоги й навіть страх, особливо якщо помирає хтось із близьких їм людей. Ось чому дуже важливо обговорювати з дітьми цю тему. У дитини може розвинутись тривожний стан, пов’язаний зі смертю, якщо вона відчуває, що вдома на цю тему говорити не можна.
Вам не треба надміру хвилюватися про те, що сказати. За даними одного опитування, діти прагнуть «чути правду, сказану делікатно». Будьте певні: дитина зазвичай не ставитиме запитання, якщо вона не готова почути на нього відповідь.
ЩО ВАМ РОБИТИ
При нагоді розмовляйте з дитиною про смерть. Якщо дитина побачить на землі мертву пташку або якщо помре її домашній улюбленець, за допомогою простих запитань заохотьте її поговорити про це. Наприклад, ви могли б запитати: «Чи мертві тварини страждають? Чи вони відчувають холод або голод? Як зрозуміти, що тварина або людина мертва?»
Не приховуйте правди. Коли помирає хтось із ваших знайомих або родичів, не вживайте фраз на зразок: «Він пішов від нас». Це лише вводить в оману, бо ваша дитина може подумати, що померлий скоро повернеться. Натомість говоріть прямо і простими словами. Приміром, ви могли б сказати: «Коли бабуся померла, її тіло перестало працювати. Ми не можемо говорити з нею, але ніколи її не забудемо».
Малі діти можуть думати, що смерть є заразною. Тож запевніть їх, що їм ніщо не загрожує. Заспокоюйте свою дитину. Вона може думати, що хтось помер через її вчинки або думки. Замість того щоб просто казати дитині, що вона не винна в тому, що сталося, ви могли б запитати: «Чому ти думаєш, що це твоя вина?». Уважно вислухайте дитину і не легковажте її почуттями.
Заохочуйте дитину до розмови. Не бійтесь говорити про близьких людей, які померли, в тому числі про родичів, яких дитина ніколи не бачила. Ви можете з теплотою згадувати дядька, тітку або дідуся чи бабусю і розповідати кумедні випадки з їхнього життя. Не уникайте розмов про цих людей. Так ви допомагаєте дитині зрозуміти, що їй теж не треба боятися говорити чи думати про них. Водночас не змушуйте дитину до розмови. Поговорити про це можна і пізніше, коли ви відчуєте, що дитина готова до цього.
