Історія свідчить, що пророк Наум - один з дванадцяти малих пророків, жив у VII столітті до Різдва Христового і родом був з міста Єлкоша, що на півночі Ізраїлю. Він передбачив трагедію міста Ніневії, столиці Ассирійської держави, що була знищена нападами халдеїв, персів і арабів. Існує також версія, що батьківщина пророка – місто, що згадується у Новому Завіті – Капернаум («місто Наума»). Про життя пророка не збереглося жодних достовірних даних, відомо лише те, що він помер у сорокап’ятирічному віці і похований у місті свого народження.
Пророцтво святого пророка Наума сповнилося майже через століття (за іншими даними, приблизно через сімдесят років). Ніневія впала, а люди на загарбаних нею землях отримали свободу та велику радість. У народі цей день вважали сприятливим для початку навчання дитини. Це, у першу чергу, свідчило про відповідне прочитання імені пророка. «Наум – наведе на ум» - звучала давня приказка. Хоча у справжньому, далекому від звичних асоціацій перекладі, ім’я Наум означає «утішитель».
За народними уявленнями, Наум - покровитель розуму, знань і доброчинства, а тому селяни були переконані: якщо на свято пророка почати навчання, то дитина успішніше засвоїть знання, набереться розуму. Особливо це стосувалося дітей слаборозвинених. Увечері батьки запрошували хрещених, котрі приходили з букварями, й діти починали напам'ять заучувати літери.
Хоч згодом терміни початку навчання були переміщені, але в ремісничих цехах і при братствах продовжували давню традицію - майстри набирали собі учнів на свято Наума. На його честь влаштовували цікаві обряди, професійні посвяти тощо. З цього дня починали освоювати музичні інструменти ті, хто бажав оволодіти грою на бандурі чи скрипці. Хто не зміг осилити професійних навиків, таких у народі називали "партачами", звідси і приказка: "Партача й Наум не наведе на ум".
Наші пращури були переконані, якщо на свято Наума розпочати навчання, то дитина успішно засвоїть знання і набереться розуму. Окрім того, це була найзручніша пора, коли усі роботи у полі завершені і сільські діти можуть здобувати освіту.
Приготування до школи були справжнім обрядом. Напередодні Наума батьки відвідували учителя і домовлялись про оплату: за науку сина чи дочки потрібно було забезпечити вчителя дровами на зиму, обдарувати салом чи ковбасами на Різдвяні свята. Увечері до дому майбутньго учня з букварем приходили батько хресний, щоб заучувати з дитиною перші літери. Посеред хати ставили пісну діжку, застеляли її кожухом і гість, взявши ножиці, підстригав хрещенника – “щоб добре в голову лізла наука”. А господиня тим часом готувала пшоняну кашу на ознаку доброго навчання.
Відправивши дитину до школи, батьки зверталися з молитвою до святого Наума, щоб наука добре дітям давалася: “Батюшка Наум, виведи сина на ум”. Хоч згодом терміни навчання і були перенесені, давню традицію і досі вшановують. Так у Рівне нській ЗОШ №4 вже кілька років поспіль до Дня святого Наума для першокласників влаштовують свято “Сто днів у школі”. У святковій урочистій атмосфері школярики мають можливість показати, чого вони вже навчились, а також скуштувати традиційної пшоняної каші.
У народі 14 грудня вшановували пророка Наума – покровителя розуму, знань і доброчинства.
У давні часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за старим стилем (14 – за новим). То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей. Бо, найосновніші сільськогосподарські роботи вже було завершено. А тому вважалося, що саме в день Наума добре починати вчитися: «наука на ум піде».
Напередодні дня святого пророка Наума батьки відвідували вчителя (дяка) і домовлялися про плату (зазвичай це було забезпеченням дровами на зиму, салом та ковбасами на Різдво, допомога в полі під час сівби чи жнив).
Увечері до новоспеченого учня приходив хрещений батько з букварем. Посеред хати ставили діжку, застеляли її кожухом, і гість підстригав хрещеника, щоб «добре в голову йшла наука». Роблячи перший підстриг, він казав – «Батюшка Наум, виведи синка на ум».
Потім сідали за стіл і завчали напам’ять кілька літер. Школяр вечеряв пшонянкою, бо «треба чимало каші з’їсти, щоб опанувати науку». Вранці син із батьком йшли до церкви, де панотець читав над його головою «Євангеліє».
Цього дня відкривалися усі церковно-приходські школи і батьки виряджали дітей на навчання зі словами: «Хай наука тобі легко дається». Відіславши дитину до школи, батьки йшли до церкви і ставили свічку перед образом пророка Наума, висловлюючи йому пошану і сподіваючись, що святий наведе малого на розум.
Про самого Наума відомо, що він був монахом-просвітителем, який мандрував селами, безкоштовно навчав дітей азбуці.
Збереглися його заповіді: «Не можна їсти під час навчання, бо заїси вивчене. Якщо кінчив читати, то закрий книжку, бо вивчене забудеться».
Поширені й такі приказки:
Наум наставляє на ум.
Батюшка Наум, виведи синка на ум.
Прийшов Наум - пора братися за ум.
Я не знаю ні "аз", ні "буки" - прийде Наум і змусить до науки.
За народними віруваннями, у ці дні вовки ходити зграями починають. І тільки на Йордана їх розженуть постріли мисливців.
Джерела: Українські традиції, kyrios.org.ua
