Повна назва свята у церковному календарі – Введення в храм пресвятої Владичиці нашої Богородиці і діви Марії. Святкують його з УІІІ ст. на спомин про чудесне введення Богородиці в Єрусалимський храм – її посвячення Богові.
Святому Євангелії нічого не згадується про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято, як і свято Різдва (Друга Пречиста) й Успіння Божої Матері (Перша Пречиста), засноване на традиціях Церкви та на апокрифах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли Марії виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом.
Народна назва свята – «Видіння» - пішла від того, що люди вірили у надприродню силу: в цей день Бог начебто відпускає праведні душі, щоб вони могли подивитися («повидіти») своє тіло. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях – «бо можна придушити душу». Хто це робив, то таким людям під час жнив «гроза обов’язково влучала в копи».
У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік.
Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці на Введення прийде до хати, той буде першим «полазником» - тим, хто приносить добро чи якесь лихо - на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка - "то вже добра не жди". Недобре також, якщо хтось із із сторонніх приходить в цей день щось позичати.
Початок нового господарського року у введенських повір'ях виступає виразно: до Введення можна копати лопатою землю, а від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирає: жінки запасаються глиною до Введення. Від Введення до Дев'ятого четверга (після Різдва Христового) не годиться бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві та може влітку навести бурю на поля. З цих самих мотивів, а ще через зневагу від людей, треба й коноплі потерти до Введення.
Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум'я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі і пряли самосівні коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». Обсипали того дня корови сім'ям і мастили маслом вим'я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
Як із іншими великими річними святами, і це свято пов'язувалося з культом померлих: "На цей день Бог одпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається Видінням (народня етимологія, що Введіння — «видіння»), що душа бачить своє тіло".
В цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: "Третя Пречиста снігом покриває".
Народні прикмети:
Скільки на «Введення» води, стільки на Юрія трави.
Як горобець нап'ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія (6 травня) трави.
Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія трава.
Як є на Введення вода, то буде в мисці / вліті молоко.
Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде.
Введенські морози ще зими не роблять.
Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома.
Джерела: Українські традиції, Ближче до Бога, Європейська Україна
