Ми поспілкувалися з мамою солдата-захисника - Ларисою Миколаївною.
Жінка, яка очолює місцеву сільську раду, вразила своєю чуйністю та силою характеру. Вона з гордістю розповідає про єдиного сина: «Він в мене добрий, справедливий. Впевнена, що ніхто в селі поганого слова про Олега не скаже. Завжди спокійний і врівноважений. Коли прийшла повістка іти до служби – пригадує пані Лариса,- я відразу в сльози – дуже непокоїлась за синочка. А Олег рішуче тоді сказав: «А як не ми, то хто? Хто захищатиме нашу країну?»
З того часу ні один випуск новин не лишається поза увагою материнських очей.
Хлопець телефонує нечасто, розповідає мінімум стосовно військових дій. Лариса Миколаївна каже, що живе її син з побратимами в звичайному наметі.
Куховарять солдати самі, основа раціону – каші. Те, що людям в комфортних умовах вже "приїлося", для них – делікатес.
Хлопець зізнається, що дуже скучив за рибою, яку мама готує, адже виріс у рибному краї.
На водному плесі найбільшого на нашому краї Новомолинського ставу велично пливе двійко сніжно білих лебедів, а біля них стайка їхньої малечі. На все це з погордою споглядають руїни старовинного замку всесвітньовідомого скульптора Оскара Сосновського.
Лариса Миколаївна звертає погляд до знаменитих не лише у рідному селі, а й далеко за його межами краєвидів і впевнена, що пройде небагато часу і повернеться додому її син-герой Олег.
Знову у вільні хвилини він веселитиметься з друзями біля водойми, ловитиме рибу у рідному Новомалинському ставу.
