МИ такі різні і так рідні. Наше знайомство розпачолося випадково, а можна сказати, що воно було обумовлене моїм байдикуванням. Одного разу від нічого робити, я просто зайшла на сайт знайомств і вибрала в випадковому пошуку когось,з ким можна було поспілкуватися, в ту хвилину всесвітня мережа видала мені 3-х претенедентів онлайнз: Києва, Донецька, Харкова. Написавши повідомеллня всім трьом, до душі прийшла відповідь з Донецька. Так відбулося наше віртуальне знайомство. Без фото, без адреси, без уявлення одне про одного. Тільки через 2 тижні переписки ми таки вирішили вислати фото одне одному. Далі за 2 тижні я запросила свого нового знайомого в Рівне в гості. Я це зробила більше із ввічливості, а він взяв і приїхав. Так ми побачилися вперше, щоб більше не розлучатися. Я не буду описувати стан наших рідних з обох сторін коли ми їм пвідомили що після 1 зустрічі ми вирішили одружитися. Але факт залишався фактом. На 1 січня 2007 року він приїхав до мене і зробив офіційну пропозицію. І поїхав. Приїхав потім тільки на весілля, котре ми зіграли 01.06.2007 року. Ось так 2 короткі зустрічі переросли в шлюб котрий живе вже 7 років. В цьому шлюбі народилася донечка - дуже схожа на свого дідуся з Донецька. Тепер нам тяжко і дуже прикро,від того, що відбувається навколо нас - бо водночас ситуація в країні робить нас такими різними, але насправді такими РІДНИМИ!!!!!!!!!!!!!!!!!
