В основі свята — євангельський переказ про Воскресіння Ісуса Христа та Вознесіння його через 40 днів після смерті на небо. За час свого побутування свято обросло численними народними звичаями й повір’ями. Якщо протягом сорока днів ще можна було христосуватися, тобто казати «Христос Воскрес», то після Вшестя такі вітання вже заборонялися — бо в храмах ховають плащаницю. Таким чином, Вознесіння завершує цикл весняних свят в Україні.
З цієї нагоди люди виготовляли спеціальне обрядове печиво у формі драбинок — «щоб було по чому Христові вилізти на небо». Це ритуальне печиво має певний зв’язок з уявленнями українців про Світове дерево, яке є центром Всесвіту і об’єднує Верхній (небесний), Земний і Нижній (потойбічний) світи. Був звичай нести «драбинки» на могилки й поминати небіжчиків. У деяких регіонах випікали й поминальні паски та фарбували крашанки, щоправда, їх уже не освячували в церкві. Подекуди був звичай смажити тонкі млинці із пшоняного борошна. Називалися вони «божими онучами». До речі, так інколи іменують усім добре відомі налисники. За народним повір’ям, «божими онучами», якщо їх напекти вдосталь, «Господь обгортає ноги і тоді йому «не мулько» добиратися драбиною до неба.
Вважалося, що на Вшестя найкраще росте будь-яке зело. Чи у полі, чи в лісі, чи в саду «все зноситься від землі до неба». Щоб не заважати його благословенному буянню, селяни у цей день не працювали, а лишень посилали молитву Творцеві.
Вознесіння — остання межа посіву зернових та городини. Цю роботу завершували до Зелених Свят, адже через десять днів надходить Трійця. За прикметами, якщо на Вознесіння хороша погода – цього річ буде добрий врожай, якщо навпаки – поганий. Позаяк на таке велике свято негоже було братися за тяжку роботу, то селяни родинами йшли в поле оглянути посіви, бо жито під цю пору вже колос викидає. З порожніми руками не йшли, а брали «драбинки». За повір’ями до хліба треба йти з хлібом. Це на щастя.
Вважається, що людина, яка народилася в цей день, має змогу добитися успіху в галузі медицини, літератури або ж музики.
Також в цей день приймали гостей і традиційно для свят святкували, влаштовували гуляння.
