Залежно від погоди і умов виростання, масове цвітіння починається з лютого по березень і триває протягом двох – трьох тижнів. Низькі температури для них не страшні, їх цибулини прокидаються навіть в сильно замерзлому ґрунті. Вегетація у рослини починається ще під сніговим покривом. Це лікарська рослина, квіти, листя і підземні частини якої містять різні поживні речовини,і тепер їх використовують для виготовлення серцевих препаратів, а також тих, що лікують різні хвороби, травматичних уражень нервової системи тощо.
Наукова назва підсніжника білосніжного – галантус (Galanthus nivalis), що дослівно можна перекласти як – «молочна біла квітка». Всі представники роду підсніжників занесені в Червону книгу.
ПОСАДКА
Саджають цибулини в період їхнього спокою: з липня по вересень. Якщо посадити квітучі рослини, то вони приживуться, але наступного року, швидше за все, не зацвітуть. Місце для посадки можна вибрати затінене, під деревами або кущами, але найкраще підійде добре освітлене, прогріте сонцем. Підсніжники краще розвиваються на живильному, добре дренованому ґрунті (після внесення перегною), досить вологому і рихлому. Садити цибулини потрібно групами, по дві-три штуки, відстань між групами 30 сантиметрів, на глибину на глибину, рівну висоті трьох цибулин (тобто між цибулиною, котру висаджуємо, і поверхнею ґрунту можуть розміститися ще дві таких же), але не менше 5 сантиметрів.Це правило практично незмінне при посадці будь-яких цибулевих.
Потрібно знати також, що цибулини підсніжників погано переносять тривале висушування. Їх не рекомендується тримати на відкритому повітрі більше чотирьох тижнів. Для більш тривалого зберігання підходить упаковка, що часто використовується в торгівлі: поліетиленовий пакет з перфорацією, заповнений тирсою або стружкою. У ньому цибулини пролежать без втрати вологи до трьох місяців.
ДОГЛЯД
Догляд за цими рослинами дуже простий. Листя рослини беруть участь у накопиченні поживних речовин для цибулин, тому до повного відмирання їх не рекомендується зрізати. Під час вегетації рослин не потрібно проводити підживлення азотними добривами, щоб уникнути буйного росту листя. Краще використовувати рідкі підживлення калійними добривами, для формування здорових цибулин, а також фосфорними добривами, для активізації цвітіння підсніжників. Рослини стійкі до посухи, але в разі малосніжної зими або посушливої весни, їх доведеться додатково поливати, інакше квіти виростуть невисокими.
РОЗМНОЖЕННЯ
Підсніжники розмножуються не тільки насінням, яке зазвичай розносять мурахи, але й вегетативно, діленням цибулин. Тому час від часу їх рекомендується розсаджувати (у середньому, кожні 5-6 років, але можна й рідше, залежно від стану рослин та інтенсивності їхнього цвітіння). Рослини, що виросли з насіння, починають квітувати через 3-4 роки.
Цікаво знати: 19 квітня - міжнародний день підсніжника (The Day of Snowdrop), свято засноване у 1984 році в Англії, масово відзначається у багатьох країнах світу. Згідно з англійським народним повір'ям, висаджені навколо будинку підсніжники захищають оселю від злих духів та дарують надію на світле майбутнє. У Великобританії їх розведенню приділяється стільки ж уваги, скільки, наприклад, розведенню тюльпанів в Голландії.
Читайте також: Крокус - провісник весни
