Тарас Максименко, директор Міського палацу культури «Текстильник»
Одружений, має двох доньок
Хобі: політтехнологія, моржування
Сім років свого життя я віддав народним танцям. Спочатку займався в ансамблі «Криниченька», потім став учасником колективу «Дружба». Маю хореографічну освіту, про що свідчить відповідний табель від Палацу дітей та молоді.
Я багато працюю над собою, бігаю, займаюся спортом. Намагаюся робити все, аби почуватися на сцені легко, граційно. Адже обов’язкова умова будь-якого танцю, а особливо народного, – це емоції на обличчі, посмішка.
Сюжет мого номеру – лейтмотив української народної пісні «Ой, я молода, на базар ходила». Композиція розповідає про те, як дівчина пішла на базар, купила окуня, запекла цю рибу, і запросила хлопця на вечерю. Але парубку щось не подобається, він кривиться, скоса поглядає. У ролі цього вередливого хлопця, ви вже зрозуміли, буду я. А потім на сцену виходить солістка. І тут – бах! – любов!
Дівчата в моєму танці і б’ються за парубка. Це дуже типово, як на мене. Бо жінок завжди більше, ніж чоловіків. Дівчата-суперниці прагнуть уваги хлопця. Але, як завжди, дві б’ються, а перемагає третя, та, яка змогла втерти носа всім іншим дівчаткам.
Такі проекти, на мою думку, мають бути унікальними, неповторними. Але якщо творці цього шоу, родина Супонькіних, вирішать, що треба робити другий сезон «БУМу», то, звичайно, наша адміністрація буде всіляко їх підтримувати. І не тільки словами, як у нас люблять робити, але й матеріально.
