Карпфішинг це краса заходу сонця, це стукіт капель дощу по палатці, це повні чоботи води, це радість перемоги над суперником та сум розчарувань, це мрії про наступний спаринг з коропом та нескінченна дорога пізнання, це розуміння того, що озеро без риби – всього лиш пожежна водойма. Карпфішинг це не просто «впіймав-відпусти», і він не полягає тільки в тому, щоб зловити, зважити, сфотографувати, розцілувати і відпустити велику рибу, ні. Він полягає в тому, щоб не залишати на березі пусті пляшки з-під пива та одноразовий посуд, щоб не викидати у вікно автомобіля пачку від цигарок по дорозі на рибалку. Карпфішинг полягає в бережному відношенні до риби, і якщо карпфішинг «справжній» – риба завжди залишається не ушкодженою.
Але для цього потрібне спеціальне спорядження, котушки, жилки, прикорми та багато іншого, що в більшості своїй коштує не мало грошей. Так а для чого це все? Навіщо топити у воді так важко зароблені кошти і не мати нічого в замін, хоча б декілька банок рибних консерв? А давайте подумаємо, для чого астрономи-любителі купляють дорогі телескопи і ночами на проліт вдивляються в зоряне небо? Для чого акваріумісти викладають кругленькі суми за невидані рибки, які живуть тільки в спеціальній воді, підсоленій спеціальною сіллю? Для чого страйкболісти купляють іграшкові автомати за ціною справжніх? З рештою, для чого наші матері та бабусі вишукують нитки з рідкісними відтінками та вишивають рушники і серветки, які все-рівно потім лежать стопкою в комоді? Тому що це хобі! І на рівні з усіма іншими неймовірними хобі являється дуже хорошим способом боротьби зі стресом, розвиває кругозір, допомагає самореалізуватися. Ворог у страйкболі гине не по-справжньому і через 15 хвилин він стане знову в стрій, що був новий раунд гри; зорі будуть світити на небі все наше життя; нитки для вишиванок будуть завжди доступними в магазинах. А ось запечений з овочами десятикілограмовий короп не зможе підрости до п’ятнадцяти кілограм. Не зможе тихим літнім вечором вискочити з гладкого плеса водойми та плюхнутись об воду з голосною луною, що розходиться навкруги. Він більше не зможе прогнати по жилах риболова порцію адреналіну, натягуючи жилку як струну. Єдине що він зможе, це стати кісткою в горлі голодного браконьєра.
Коли з захопленням відпускаю рибину в рідну стихію, я впевнений в тому, що через тиждень, через два, через місяць я знову приїду на цю водойму і ця ж сама рибина надасть мені чергову мить задоволення. На багатьох водоймах риба, що була виловлена неодноразово, стає впізнаваною серед риболовів і має своє власне ім’я. Дуже цікаво спостерігати як, наприклад, Шрам за тиждень набрав 120 грам, а товариш казав, що Микита після зимівлі схуд на півкілограма… Нажаль, деякі риболови, прикриваючись псевдоспортивністю використовують вдосконалені спортивні способи лову зовсім не для спорту, мало хвилюючись про безпеку риби. Окрім того, деякі ще й вчать «заготівельників» як спортивними способами «товкти коропа», якого в нашій області і так майже не залишилось… Сумно, гидко і не припустимо! Сумно, що приходиться збирати з миру по нитці і викупляти при спуску наших комерційних водойм великого коропа, знаючи що його завтра пустять на котлети та везти в іншу область, де його збережуть, дозволять ще підрости і неодноразово порадувати чесного риболова. Сумно, що мої знайомі дивлячись на фото трофеїв, впевнені що це фотошоп. Сумно, що наші діти і внуки, щоб побачити трофейного коропа в майбутньому будуть ходити в океанаріум… А щоб не було сумно, потрібно всього лиш змінити нашу психологію, тобто зайнятись карпфішингом! Бережіть природу, вашу маму…
Автор: Шевчук Віктор член Рівне нського Карпового Клубу
