Чоловік ніколи не цурався будь-якої роботи, важко та наполегливо працював, завжди допомагав односельцям. Його згадують як добропорядну та щиру людину зі світлою душею, готовим завжди прийти на допомогу.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Микола взяв до рук зброю і пішов захищати Україну.
Військовослужбовець ЗСУ, на службі був стрільцем-санітаром піхотного батальйону.
Життя чоловіка трагічно обірвалося 15 вересня 2024 року.
Поховали Миколу в рідному селі Ярославичі.