- Що для Вас особисто є «чоловічі розваги»?
- Найперше - це полювання. Правильніше сказати, це не стільки «чоловіча розвага» як життєве захоплення, що з’явилося, коли мені було років 25. Але після армії, скажу відверто, не було бажання брати зброю до рук. Також, це авіація, спорт (у минулому я мотогонщик).
Не можу не згадати про баню. Баня для чоловіків – це святе.
Коли подорожуємо, частенько полюбляємо з сином занурюватись в морські глибини з аквалангами на 15-30 метрів. Пірнали в Криму, Греції, на власні очі побачили затоплені кораблі, точніше, те, що від них залишилось. В Єгипті найбільше запам’ятався підводний світ, велика різноманітність рибок. Уподобання з часом не зникають, вони залишаються з нами протягом життя.
- З чого почалося захоплення небом?
- Служив в повітряно-десантних військах. Це була 39-а окрема десантна штурмова бригада. Ще й по сьогоднішний день, кожного року 2-го серпня відзначаємо День ВДВ. У мене є друг – військовий льотчик, проживає зараз в Житомирі. Саме він долучив мене до авіації. Пізніше я придбав собі гелікоптер. Іноді літаю ним в Буковель, на лижах покататися. Також використовую в службових цілях. Повітряний транспорт - дороге задоволення, потребує постійного догляду. Коли керуєш такою великою машиною, відчуття просто переповнюють. Складається враження, що сидиш на великому стільці просто неба.
<
- Чи були якісь екстремальні випадки в небі?
- Пригадую, був випадок, коли довелося здійснити авторотацію, тобто посадку без участі двигуна, так як у нас відмовив датчик. На щастя, все завершилося вдало.
А, взагалі, до армії захоплювався мотокросом. З часом мені запропонували посаду тренера в обласному спортивному клубі, де я опанував напрям мотокросу та шосейно-кільцевих перегонів. Тобто, перейшов вже на більш професійний рівень. Мотоперегони – заняття ризиковане і небезпечне. Відповідно, в житті траплялося різне: були перемоги, були й невдачі. Без травм, звісно, також не обходилося. Приємно згадати, як молода команда моїх підопічних представляла нашу область на чемпіонатах України і входила до п’ятірки найкращих. Пізніше мене призначили керівником спідвейної команди “Сигнал” (триразовий чемпіон Радянського Союзу).
- Декілька аргументів на користь полювання.
- Полювання – це природа, відпочинок, це друзі, які є чи не найважливішим у житті кожного з нас. Хочу наголосити, що полювання на дичину як процес є похідним, але аж ніяк не самоціллю. Набагато важливішим є спілкування з друзями та природою. Відстріл дичини проводимо не прямий, а вибірковий. Тобто, не всіх підряд, без винятку стріляємо, а приглядаємось, щоб не заподіяти явної шкоди певному виду.
Займаюся і мисливським господарством, зокрема, вкладаю в підгодівлю звіра. Приємно, що цьому сприяє весь мисливський колектив, розуміючи важливість і необхідність збереження та продовження роду, що попадають під мисливський приціл. Так, приміром, років шість тому кабан в нашій місцевості був рідкісним, практично вибитим. Після того, як ми розпочали завозити корм, звір почав затримуватися, розмножуватись і в нашій місцевості. В результаті, маємо свого кабана на своїй території.
Що стосується косулі, то тут ситуація оптимістичніша. Сприяє те, що у нас гориста місцевість, відповідно, вона може заховатися, люди менше її турбують.
- Можете порівняти полювання у нас і за кордоном?
- Полювання за кордоном відбувається більш дисципліновано, з дотриманням усіх необхідних правил, вимог і традицій. Переважна більшість угідь перебуває в приватній власності. Відчувається різниця і в технічному прогресі. Як собаки, так і мисливці у них оснащені GPS-навігаторами. Завдяки цьому кожен може прослідкувати місцезнаходження свого товариша. Зрозуміло, що це спрощує сам процес полювання. Собаки “беруть” лося в кільце, а мисливцям залишається вже тільки влучити.
Територія угідь у Швеції, де ми полювали, - близько 50-70 тис. гектарів. Під час полювання виникають труднощі через гірську місцевість, тайгу. Найбільш поширеним там є лось.
Культура переробки дичини на високому рівні. Нічого абсолютно не пропадає, усе, як правило, продається. За 4 дня полювання ми відстріляли 8 лосів (самок не стріляли). У мисливському господарстві стоять великі холодильники, підвішуються тушки, розробляють їх, після чого люди приїжджають і купують готове м'ясо. Це їх основний продукт харчування. Овочів скандинави споживають мало.
- Хто такий “справжній мисливець”?
- По-перше, не повинно бути розхлябаності, має бути дисципліна, відповідальність. Полювання – це найперше зброя, надзвичайно серйозна річ. Тому регулярно проводимо інструктаж щодо правильного використання та поводження зі зброєю. Постійно присутнє хвилювання, щоб все пройшло нормально, без нещасних випадків.
- Який Ваш особистий рекорд?
- На косулю полюю рідко. Мені її навіть шкода, чесно кажучи. Раніше стріляв по них з далекої відстані, близько 150, 200 і 320 метрів. І всі вони в мене, як то кажуть, лягли. А стосовно дикого кабана, то вдавалося вполювати вагою до 230 кг. До речі, ікла окремих добутих кабанів тягнуть на «золотий трофей», висять вдома як опудала.
- Розкрийте секрети вдалого полювання.
- Вдале полювання неможливе без правильного ставлення самих мисливців до цієї справи. Важливо, щоб вони, наприклад, не ходили довкола, не курили, не лузали насіння, не було зайвих розмов, тобто кожен повинен дотримуватись тиші, порядку. Треба розуміти, як розставити правильно номера мисливців, де мають стояти загонщики, як спрацюють собаки. Мисливець має володіти неабиякою витримкою, повинен орієнтуватись щодо відстані і відчувати звіра, а не стріляти зопалу, коли тварина ще далеко і не у вигідному положенні.
- Типові помилки під час полювання і як вберегтись від них?
- Найперше – це нестача витримки, про яку я вже згадував. Якщо полювання загонне, людина стоїть на певному номері і бачить що звір мчить, не потрібно поспішати. Варто спокійно, стримано дочекатись моменту, коли тварина буде у найбільш зручному місці для відстрілу.
- Пригадайте якусь курйозну ситуацію, що траплялася з Вами на полюванні.
- Веселих ситуацій траплялося чимало. Бувало, що і заєць стрибав на загінника, в результаті чого куртка останнього перетворювалась на лахміття, так як заєць сильно б’є лапами. Пригадую, як одного косуля з ніг збила, а через іншого – олень стрибнув. Дякувати Богу, прикрих випадків зі зброєю не траплялося.
- З ким їздите на полювання?
- Підбираємо колектив однодумців: як по духу, так і по виду відпочинку. Тобто, щоб кожен почував себе комфортно. Важливо, щоб людина була порядною, самоорганізованою, дисциплінованою, не зловживала алкоголем. Близько року людина притирається в колективі, входить в курс справи.
- Що порадите початківцям?
- Мисливська справа – задоволення не з дешевих. Витрати потрібні на все: на зброю, ліцензію, одяг відповідний і т. д. Головне в нашій справі – мати непереборне бажання, а не зброю, як дехто може подумати. Поступово, нікуди не поспішаючи, звертати увагу на всі деталі та дрібниці. Початківцям краще розпочинати з відстрілу зайців та качок.
- До чого прагнете і чого ще не встигли зробити у своєму житті?
- Життя саме скеровує до того, що мимоволі починаєш задумуватися над сенсом свого існування. Я ж не ворона, триста років не проживу (Сміється - авт.). Відверто кажучи, хотілося б більше помандрувати по світу, але так, щоб не на тиждень чи два, а так, щоб подорож затягнулась на місяць і більше, щоб можна було спокійно поспостерігати, порівняти спосіб життя людей, їхню культуру, звичаї, традиції…
Анекдот від гостя:
Суне заєць по лісу, одна нога в гіпсі.
Звірі й питають його: “Косий, що з тобою, мисливці підстрелили?”
Та вони всі п'яні, - оце наступили!
P.S.: 3 грудня Юрій Романенко святкує свій День народження. Найщиріші вітання імениннику!
