Готувались до поховання, а виявилось, що живий. Неймовірна історія військового з Рівненщини. Чоловік повернувся з-за кордону і пішов воювати на передову. Вижив серед трьох десятків побратимів, але отримав важке поранення. Проте його рідним повідомили про смерть. Сім'я вже готувалась до поховання військового, але через тиждень пролунав телефонний дзвінок з повідомленням - живий! Таку новину родина отримала у велике свято. Тепер ще більше вірять у Бога та перемогу України.

Це Андрій. Йому 32 роки. Військовий проходить реабілітацію у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни.

Я не міг шевелити ні лівою рукою, ні ногою. А зараз можу ногою трошки. Можу сам підняти ногу, - каже військовий Андрій.

Історія Андрія вражає. Футболіст, будівельник. Вже багато років працював за кордоном. З початком великої війни перебував у Вільнюсі. Туди ж приїхала вагітна дружина з двома дітьми. Але незабаром вся родина повернулась в Україну.

Незадовго після народження сина, Андрій отримав повістку, не маючи армійського досвіду, невагаючись пішов до військомату. Служив у 25-тій штурмовій бригаді. Важке поранення отримав на Луганщині.

По рації передали, ховайтесь, вилетіла авіація. Я стояв якраз біля бліндажа. Викопав собі окоп. І я якраз біг до бліндажа і в мене прилетів осколок, - розповідає військовий Андрій.

20-ти сантиметровий осколок застряг у військового у голові. Він отримав важку черепно-мозкову травму і вижив. Але родичам помилково повідомили, що Андрій загинув.

Мої емоції - це було дуже тяжко перенести. Ми вже готувались до поховання, покупляли все, покрутили коливо, чекали вже його додому, - каже дружина Ольга.

За тиждень Андрія перевели з Дніпра у медичний заклад столиці. Лікарка зателефонувала дружині й сказала, що її чоловік живий, але важкопоранений. У жінки був шок.

Я бігала по хаті й не могла нічого знайти, щоб записати адресу лікарні. Це була 7 ранку. Всі спали. Тільки сина найменшого люляла, він як відчував, що тато живий і мені подзвонять, - розповідає дружина військового Ольга.

Вже незабаром приїхала у лікарню до чоловіка.

Як виявилось пізніше, у тому бою вижили лише двоє військових з 30. Щасливчиками виявились Андрій та його побратим.

У нас була цікава ситуація з Андрієм. Коли була каністерапія, ми його запросили й там зустрілись дві людини, які фактично врятувались у тому бою. Воно було дуже щемно (пауза) і емоційно забарвлено, - зазначає психологиня Республіканського центру лікування та реабілітації наслідків нейротравм КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Софія Гладюк.

Захисник щоденно фізично працює над своїм відновленням. Виконує різноманітні вправи для ноги, якою ще нещодавно не міг шевелити.

З лівою рукою гірше. Вона поки нерухома. Фахівці допомагають відновлювати функції.

Вже майже місяць військовий проходить реабілітацію у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Медики помічають прогрес у реабілітації пораненого захисника.

Андрій каже, не на мить не шкодує, що повернувся закордону і став на захист батьківщини. Навіть попри те, що у його родині на війні загинули брат та дядько. Додає, якби не травми повернувся б у стрій. Звістку, про те що захисник живий, дружина отримала на свято Благовіщення. Тепер у сім'ї ще більше вірять у Бога, дива та перемогу України!

Читайте також: Сьогодні у Рівному попрощалися з двома Героями — Сергієм Гриценюком та Сергієм Скаржинецем