Валентин Коноводов народився у Криму 7 липня 1997 року, а згодом разом з мамою Анжелою та старшою сестричкою Адою переїхали у Здолбунів.

 Про це повідомляють у Здолбунівській міськраді.

Пішов учитися в міську школу №7, а продовжив навчання у школі №1, закінчив 9 класів. Був веселим, непосидючим сірооким хлопчиком, якого усе цікавило. Дуже хотів стати дорослим...

Ще зі школи почав займатися боротьбою, згодом перейшов у секцію важкої атлетики. Став майстром спорту з важкої атлетики, не одноразово ставав переможцем на Всеукраїнських змаганнях. Пізніше вирішив спробувати себе в джиу джитсу. Говорив, що “джиу” - це про філософію життя, це про сім’ю, це про цінності. І любив це. Їздив на тренування, семінари і змагання Україною. Не пропускав візити “чорних поясів”, заробляв засічки, та впевнено рухався до своїх цілей, не зважаючи на травми в минулому.

Пішов на строкову службу і зрозумів, що це його. Тому продовжив контракт у морській піхоті. Служив у Миколаєві. На службі у морській піхоті його цінували за прямолінійність і розум. Побратими рівнялися на нього та його здобутки. Йому вдавалося поєднувати службу, роботу та спорт. І при цьому отримувати задоволення від життя.

У людях цінував щирість і відвертість. Поважав вірність. Завжди прагнув більшого, завжди на перше місце ставив розвиток. Він розумів цінність малих кроків на шляху до величезних цілей. Він досягав усього чого прагнув.

Ще у школі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Софією. І вона його чекала, поки він пройде строкову службу. Одружилися. Разом поїхали в Миколаїв, де він проходив контракт. За цей час Валентин змужнів, подорослішав, продовжував займатися спортом, мав багато планів на майбутнє. Коли закінчився контракт у серпні 2021 року, поїхав з дружиною за кордон.

З початком повномасштабного вторгнення Валентин повернувся з-за кордону захищати України, відстоювати честь та гідність. Оцінивши його знання та навики, йому запропонували службу в Силах Спеціальних Операцій. Він пишався цим. Був рішуче налаштований, освоював нові навички та говорив, що головне - це не переставати вчитися.

11 червня 2022 року прийшла звістка, що, вже йдучи із завдання, Валентин разом із старшиною підірвалися на міні. Він вижив, але у госпіталі від багаточисельних ран та травматичного шоку 10 червня 2022 року матрос Валентин Валентинович Коноводов помер. Йому було лише 24.

Він пішов захищати Батьківщину, бо ненавидів усю ту нечисть, що прийшла на нашу землю, бо не хотів, щоб його діти росли у такому світі. Валентин добре розумів, що не можна залишатись осторонь, наша сила в єдності і перемогти можна лише, якщо кожен докладе зусиль на фронті чи в тилу.

Репер Skofka присвятив свою пісню “Чути гімн” для Валентина:

“Ніколи не міг подумати, що буде день, коли я присвячу трек другу з дитинства, який загинув у війні в Україні і за Україну”

25 травня 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі указом Президента Коноводова Валентина Валентиновича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня