Команда Рівненського обласного центру народної творчості працює над виявленням та дослідженням нематеріальної культурної спадщини рідного краю.

 Про це вони розповідають на своїй фейсбук-сторінці.

Напередодні Великодня працівники завітали до Дубровицької та Сарненської громад з метою дослідження поминальної традиції, а саме - традиції наряджання могильних хрестів на Рівненському Поліссі.

Жительки села Літвиця, що на Дубровиччині, прикрашають хрести на могилах рідних напередодні Чистого четверга. На жіночі могили вішають хустину та фартушок, а на чоловічі - рушник.

"Якщо на хресті зображено Розп'яття, то його не закривають, хустинки пов'язують так, щоб вузол був на талії у Христа, а рушники пускають вздовж по боках від Розп'яття", - розповідають вони.

Бородюк Тетяна Онисимівна 1952 р.н. пригадує, що саме так нарядити могилу наказувала її мати:

"Оце на Чистий Четвер, дочко, щоб вже в мене могила була чистенька, на хресті висів фартушок, хустинка, батьку щоб рушничок висів, бо так кажуть, таке є, що в Четвер покійники йдуть на сповідь. Того щоб я чистеньке все оділа і пішла на сповідь..."

За рушник на чоловічих хрестах є у селі така бувальщина: колись одна жінка почепила своєму чоловікові стрічку на хреста. І сниться їй сон, що йде багато мужиків і поміж ними її чоловік. У всіх рушнички на плечах, а в нього - стрічка. Вона й каже: "Куди ж ви йдете?". А вони: "В баню йдемо". Жінка питає: "Що ж ти будеш робіти з цією стрічкою?", а чоловік відповідає: "Що ти міені почепила, з цим я і йду".

Тому тут до цього часу дотримуються традиції наряджання могильних хрестів саме рушниками, хустинами та фартушками, а стрічки вішають хіба для декору, як прикрасу.

Валюшко Галина Пилипівна 1932 р.н. із с. Городець Сарненської міської ради пригадує, що раніше могильні хрести прикрашались рушниками та фартушками з домотканого полотна, яке спеціально ткались саме для цієї потреби. Рушники декорувались тонкою смугою вишивки, а фартухи не оздоблювались. Зараз же жителі Городця купують рушники, хустинки та стрічки.. Колір обирають з тих, які любив покійний за життя. Пам'ятники, які не мають окремого вирізаного хреста, наряджають хустинами та рушниками, додатково фіксуючи оздобу за допомогою стрічок або дроту.

Є у цих двох сіл ще одна схожа поминальна традиція. Наприкінці обіду на роковини по смерті людини, щоб відпустити душу померлого спочивати, жителі Літвиці та Городця розпивають квас або компот. Така традиція називається у Літвиці "гурати квас". Поминальний квас або компот наливають у ємність (кастрюлю - у Літвиці, глечик - у Городці) з примотаними синьою чи блакитною стрічкою трьома свічками. Родичі спочилого спільно піднімають цю ємність з напоєм під час чого співають "Многая літа" присутнім. Потім ритуальний напій розливають по чашках усім та випивають за упокій душі таким чином відпускаючи душу спочивати та не турбувати живих.

Жителі Рівненського Полісся ревно бережуть традиції та передають їх підростаючому поколінню, навчаючи шанувати предків та цінувати свою спадщину. Саме так зберігається тяглість поколінь та усвідомлення приналежності до громади