Микола Марчук народився у селі Горбів тоді ще Гощанського району. Навчався у Дроздівській школі, а по завершенню пішов служити в армію. Додому повернувся із сержантськими погонами. Життя своє поєднав із зв’язком — спершу займався монтажем телефонних ліній, а за тим — інтернет-кабелів.

Коли ж ворог підступно серед ночі напав на нашу землю, справжній патріот свої країни Микола вирушив до військкомату, аби записатися у добровольці. Але тоді його час не прийшов.

“12 жовтня Микола отримав повістку і відразу опинився в Авдіївці. Він не боявся смерті. Повторював лишень, що це його земля, його дім та рідні, тому він буде боронити їх до останнього... Микола завжди дуже гостро реагував на орків — і тут про все — церкву, настрої, мову. Він був упевнений, що ми виженемо їх з нашої землі,” - розповідає дружина Героя Віра.

Так виховував і сина — 12-річного Андрія. Дружина розповідає, що Микола був строгим батьком, казав, що хлопець повинен знати такі речі, розуміти їх.

“Отак і сталося. Про виїзд за кордон і мови не було. Син сказав, що нікуди не хоче їхати, це наша земля, тому будемо тут,” - пригадує Віра.

Микола вже багато років був на ти зі зброєю — мав дозвіл та умів користуватися. Мисливець зі стажем, міг годинами вистежувати зайця, але убивати не любив. Для нього у мисливстві найцікавішим був сам процес...

А ще вкладав душу у садівництво — виростив великий яблуневий сад та виноградник.

“У нас було стільки планів, грандіозних намірів, а тепер їх немає... Що ж уже говорити...” - каже дружина Героя.

46-річний сержант Микола Марчук загинув 30 жовтня в наслідок танкового обстрілу поблизу Авдіївки на Донеччині...

Віддати останню шану Герою можна буде завтра, 5 листопада, об 11.00 на площі перед Покровським собором. Поховають його на малій батьківщині, у селі, де живе мама. Таким було його бажання - аби поховали на Горбівських горбах... 

Нагадаємо, у цей же час завтра, 5 листопада, на площі перед Покровським собором проведуть в останню путь загиблого Валерія Грицихіна.

За інформацією Рівненської міської ради.