Олександр Бубнович навчався у шостій рівненській школі, за тим отримав фах опоряджувальника у професійному училищі № 1.
“У жовтні 2013 року він пішов в армію, у спецпідрозділ “Барс” МВС, а вже потім їх перейменували у Нацгвардію... А коли строкова служба закінчилась, підписав свій перший контракт. Фактично пішов моїм шляхом: я теж після армії відразу пішов працювати у міліцію,” - розповідає батько Олександра Микола Бубнович.
За першим контрактом послідував і другий. Олександр впевнено почувався у військовій формі, був як риба у воді й відчував — тут він на своєму місці.
“Дуже хороший, світлий, неконфліктний. Товариський такий, друзів завжди мав багато скрізь, де б не був легко завойовував прихильність людей,” - розповідає про сина тато.
Він любив спорт та людей навколо. Любив дітей і свою дівчину Ольгу, з якою збиралися одружитися. Та завадила війна, яка поглинула Олександра з перших днів...
14 березня батьки востаннє говорили зі своїм єдиним сином. Розмова була короткою, бо ж довго говорити не було ані часу, ані можливості. Олександр же весь час повторював рідним: “Тримайтеся і бережіть себе...”
16 березня він з іншими гвардійцями завантажили автівку, аби доправити побратимам. Але ворог влучив у неї з гранатомета, обірвавши в одну мить відразу кілька молодих життів...
Близько двох місяців батьки не вірили у сумну звістку. Остаточну крапку поставив аналіз ДНК, який підтвердив загибель Олександра Бубновича.
Через два місяці після загибелі Олександр Бубнович повернеться додому. Віддати останню шану земляку рівняни зможуть у четвер, 19 травня, на майдані Незалежності о 10.00. Поховають його в Оржеві, де живуть рідні...
За інформацією Рівненської міської ради
Читайте також: Три місяці жодної звістки: морпіх з Рівненщини, який захищав Зміїний, знаходиться у полоні в рашистів (ВІДЕО)